Конституция Украины — самый антигосударственный документ страны

День Конституции является в Украине официальным государственным праздником. Однако, большинство граждан считают его всего лишь дополнительным выходным, который очень кстати приходится на теплую летнюю пору. Практически никто не рассматривает эту дату как повод для гордости за основной закон своей родины — и так было всегда, еще до Майдана, поскольку прописанные в тексте Конституции положения практически никогда не соблюдались на практике.

Фраза «Украина является суверенным и независимым, демократическим, социальным, правовым государством», или утверждение о том, что «человек, его жизнь и здоровье, честь и достоинство, неприкосновенность и безопасность признаются в Украине наивысшей социальной ценностью», уже в те времена, когда Конституцию принимали в парламенте, вызывали у украинцев плохо скрытую иронию. Поскольку эти слова никогда не имели ничего общего с реальным положением дел, и часто звучали, как откровенное издевательство над положением бесправных и бедных людей.

Конституция давно не работает. Ее статьи, которые были разработаны в 1996 году совместными усилиями социалистов Александра Мороза и представителей старой когорты перестроечных демократов, оставались на бумаге и украшали собой популистские выступления политиканов. Однако с тех пор ситуация серьезно изменилась в худшую сторону. Несмотря на то, что Конституция Украины имеет высшую юридическую силу, на основе которой должны приниматься законы и другие нормативно-правовые акты страны, основные статьи Конституции радикально противоречат идеологии и практике нынешней украинской власти.

«Общественная жизнь в Украине основывается на принципах политического, экономического и идеологического многообразия. Никакая идеология не может признаваться государством как обязательная. Цензура запрещена» — гласит 15-я статья конституции, которая является открытым вызовом идеологической политики украинского государства. Ведь оно всячески стремится подавить независимые медиа и стремится полностью унифицировать общество в русле националистического мейнстрима.

24-я статья заверяет нас в том, что граждане Украины имеют равные конституционные права и свободы и равны перед законом. «Не может быть привилегий или ограничений по признакам расы, цвета кожи, политических, религиозных и иных убеждений, пола, этнического и социального происхождения, имущественного положения, места жительства, по языковым или иным признакам», — обещает украинцам их Конституция. Хотя общеизвестно, что мы живем в стране всеобщей дискриминации, от которой страдают миллионы людей — от жителей Юго-Востока страны, беженцев с Донбасса и активистов запрещенных левых организаций, до цыган и других лиц с «нетитульной» внешностью, которых систематически избивают, и даже убивают расисты.

«Каждому гарантируется право на свободу мысли и слова, на свободное выражение своих взглядов и убеждений. Каждый имеет право свободно собирать, хранить, использовать и распространять информацию устно, письменно либо иным способом — по своему выбору», —заверяет нас 34-статья конституции.

Но в тюрьмах страны сидят политзаключенные, которые страдают из-за своих политических убеждений — или за крамольные посты в «Одноклассниках» и «Вконтакте».

Основной закон гарантирует свободное развитие, использование и защиту русского, других языков национальных меньшинств Украины.

Но на практике мы встречаемся с открытой дискриминацией негосударственных языков, которых стремятся вытеснить из образовательной системы и информационного поля Украины.

Согласно Конституции, Вооруженные Силы Украины и иные воинские формирования не могут быть использованы для ограничения прав и свобод граждан.

Но Арсен Аваков и представители националистических добрабатов наверняка вголос хохочут над этим запретом — если, конечно, они вообще слышали о существовании подобных конституционных норм.

Как утверждает Конституция, каждый украинский гражданин имеет право на уважение его достоинства, и никто не может быть подвергнут пыткам, жестокому, нечеловеческому или унижающему его достоинство обращению либо наказанию. 29-я статья гласит: «каждый человек имеет право на свободу и личную неприкосновенность. Никто не может быть арестован или содержаться под стражей иначе как по мотивированному решению суда и только на основаниях и в порядке, установленных законом».

Однако, все это входит в чудовищное противоречие с отчетами международных организаций, которые скрупулёзно фиксируют пытки, издевательства, незаконные задержания украинцев — причем, этим занимаются и защищающие Конституцию правоохранители, и представители многочисленных полувоенных банд, которые ощущают свою безнаказанность и плюют на нормы любых законов.

Конституция гарантирует тайну переписки, телефонных разговоров, телеграфной и иной корреспонденции, запрещает сбор, хранение, использование и распространение конфиденциальной информации о каждом гражданине, и не разрешает допуск в его жилище — если на это нет соответствующего решения суда.

На практике в стране широко распространены незаконные обыски, во время которых вам всегда могут подкинуть георгиевскую ленточку, пару гранат и благодарственную грамоту за подписью Владимира Путина. А сайт «Миротворец» незаконно выкладывает в сети данные на сотни тысяч соотечественников — хотя против этого уже ни один год протестуют международные организации разных стран.

В соответствии с Конституцией, гражданин Украины не может быть выдворен за пределы Украины либо выдан другому государству.

Но на самом деле, государство обменивает своих граждан, как скот, выменивая их на попавших в плен разведчиков и солдат.

С точки зрения авторов основного закона, украинцы имеют право на свободу мировоззрения и вероисповедания. Церковь и религиозные организации отделены в Украине от государства, а школа законодательно ограждена от влияния церкви.

Но мы видим, как власти нагло вмешиваются в церковные дела, используя их в грязной политической игре. А клерикализация образования давно стала обыденностью — в первую очередь, для Западной Украины.

Остальные статьи конституции также звучат сейчас прямым вызовом антисоциальной политике власти. По факту, украинцы лишены права на труд, социальную защиту, бесплатное здравоохранение и образование. А все попытки бороться за реализацию этих гарантированных гражданам прав автоматически приравниваются к проискам внешнего и внутреннего врага. Положение женщин только ухудшилось в результате обнищания и войны, а запрещенный конституцией детский труд повсеместно практикуется во всех областях Украины. Даже закрепленное в основном законе право на жизнь каждый день попирается на востоке страны, где продолжают гибнуть всё новые и новые люди.

Парадоксально, но Конституция является на сегодня самым радикальным и подрывным документом, который только можно придумать в нынешней Украине.

Сборник формальных положений, прописанных когда-то группой кабинетных юристов, выглядит сейчас как манифест сопротивления и призыв к массовому протесту. Власть явно видит это противоречие — и пытается выправить ситуацию, постоянно штампуя новые законы, полностью выдержанные в собственных интересах фигурантов этой власти.

Хотя все эти акты, включая декоммунизационный закон Вятровича и Шухевича, полностью незаконны с точки зрения действующих конституционных норм — ведь конституционные права и свободы не могут быть упразднены, а при принятии новых законов или внесении изменений в действующие законы не допускается сужение содержания и объема существующих прав и свобод.

Для того, чтобы изменить положение дел в Украине, достаточно привести жизнь страны в соответствии с ее действующей Конституцией. В ней присутствуют все демократические нормы, которые были де-факто отменены в стране после победы Евромайдана.

Но будьте готовы к тому, что защита Конституции будет расценена как преступление перед государством, которое формально обязывается ее охранять, а на самом деле давно стало главным нарушителем основного закона страны.

Новый УПК лишил украинцев права на молчание и защиту — юрист

Эксперт отмечает, что новый Уголовный процессуальный кодекс Украины нарушает принцип верховенства права.

Согласно ст. 63 Конституции Украины, лицо не несет ответственности за отказ давать показания или объяснения в отношении себя, членов семьи или близких родственников, круг которых определяется законом. Новый УПК противоречит и существенно сужает содержание этой статьи, пишет ZN.UA.

Новый Уголовный процессуальный кодекс Украины лишил права украинцев на молчание. Такое мнение высказал адвокат, заслуженный юрист Украины Алексей Баганец.

Юрист заявляет, что согласно ст. 63 Конституции Украины, лицо не несет ответственности за отказ давать показания или объяснения в отношении себя, членов семьи или близких родственников, круг которых определяется законом.

Тем временем, п. 3 ч. 1 ст. 66 нового УПК противоречит и существенно сужает содержание названной выше ст. 63 Конституции Украины в части отказа свидетеля давать показания относительно себя, близких родственников и членов семьи, предоставляя такое право лицу отказаться от дачи только тех показаний, которые могут стать основанием для подозрения, обвинения в совершении им, близкими родственниками или членами семьи уголовного правонарушения.

Аналогично новый УПК ограничивает права подозреваемого, обвиняемого, потерпевшего, что тоже является грубым нарушением требований ст. 22 Основного закона.

«Но возможность давать показания или отказаться давать и отвечать на вопросы, тесно связана с презумпцией невиновности человека», — подчеркивает Баганец.

Также по его словам, лицо, относительно которого начато уголовное производство и которое не получило в таком уголовном производстве статус подозреваемого или обвиняемого, по новому УПК Украины полностью лишено права защищаться в пределах такого уголовного производства как лично, так и с помощью защитника.

Свидетельством этого, по мнению Баганца, являются новые нормы уголовного процессуального законодательства, а именно:

— ст. 276 УПК, где указано, что сообщение о подозрении осуществляется и в случае наличия достаточных доказательств для подозрения лица в совершении уголовного правонарушения (то есть не только с момента задержания или избрания меры пресечения);

— ст. 283 УПК, в соответствии с которой прокурор обязан в кратчайший срок после сообщения лицу о подозрении обратиться в суд с обвинительным актом или закрыть уголовное производство.

«То есть фактически лицо в течение всего досудебного расследования может быть даже не допрошено как подозреваемое, следовательно, не сможет защищаться от нарушения его прав, поскольку после сообщения лицу о подозрении прокурор обязан в кратчайший срок обратиться в суд с обвинительным актом», — отметил юрист.

Конституція України — Розділ II

ПРАВА, СВОБОДИ ТА ОБОВ’ЯЗКИ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА

Стаття 21. Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Стаття 22. Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.

Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Стаття 23. Кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов’язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості.

Стаття 24. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров’я жінок, встановленням пенсійних пільг; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям.

Стаття 25. Громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство.

Громадянин України не може бути вигнаний за межі України або виданий іншій державі.

Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами.

Стаття 26. Іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов’язки, як і громадяни України, — за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Іноземцям та особам без громадянства може бути надано притулок у порядку, встановленому законом.

Стаття 27. Кожна людина має невід’ємне право на життя.

Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов’язок держави — захищати життя людини.

Кожен має право захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань.

Стаття 28. Кожен має право на повагу до його гідності.

Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.

Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам.

Стаття 29. Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність.

Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин має бути перевірена судом. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою.

Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз’яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правничою допомогою захисника.

Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання.

Про арешт або затримання людини має бути негайно повідомлено родичів заарештованого чи затриманого.

Стаття 30. Кожному гарантується недоторканність житла.

Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

У невідкладних випадках, пов’язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку.

Стаття 31. Кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з’ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.

Стаття 32. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Кожний громадянин має право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею.

Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім’ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Стаття 33. Кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.

Стаття 34. Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб — на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Стаття 35. Кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.

Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров’я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.

Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа — від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов’язкова.

Ніхто не може бути увільнений від своїх обов’язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. У разі якщо виконання військового обов’язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов’язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою.

Стаття 36. Громадяни України мають право на свободу об’єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Політичні партії в Україні сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян, беруть участь у виборах. Членами політичних партій можуть бути лише громадяни України. Обмеження щодо членства у політичних партіях встановлюються виключно цією Конституцією і законами України.

Громадяни мають право на участь у професійних спілках з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів. Професійні спілки є громадськими організаціями, що об’єднують громадян, пов’язаних спільними інтересами за родом їх професійної діяльності. Професійні спілки утворюються без попереднього дозволу на основі вільного вибору їх членів. Усі професійні спілки мають рівні права. Обмеження щодо членства у професійних спілках встановлюються виключно цією Конституцією і законами України.

Ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об’єднання громадян чи обмежений у правах за належність чи неналежність до політичних партій або громадських організацій.

Усі об’єднання громадян рівні перед законом.

Стаття 37. Утворення і діяльність політичних партій та громадських організацій, програмні цілі або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров’я населення, забороняються.

Політичні партії та громадські організації не можуть мати воєнізованих формувань.

Не допускається створення і діяльність організаційних структур політичних партій в органах виконавчої та судової влади і виконавчих органах місцевого самоврядування, військових формуваннях, а також на державних підприємствах, у навчальних закладах та інших державних установах і організаціях.

Заборона діяльності об’єднань громадян здійснюється лише в судовому порядку.

Стаття 38. Громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.

Стаття 39. Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.

Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку — з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Стаття 40. Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Стаття 41. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об’єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Примусове відчуження об’єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об’єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Стаття 42. Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємницька діяльність депутатів, посадових і службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування обмежується законом.

Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Види і межі монополії визначаються законом.

Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Стаття 43. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров’я роботах забороняється.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Стаття 44. Ті, хто працює, мають право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів.

Порядок здійснення права на страйк встановлюється законом з урахуванням необхідності забезпечення національної безпеки, охорони здоров’я, прав і свобод інших людей.

Ніхто не може бути примушений до участі або до неучасті у страйку.

Заборона страйку можлива лише на підставі закону.

Стаття 45. Кожен, хто працює, має право на відпочинок.

Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.

Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

Стаття 46. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Стаття 47. Кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Стаття 48. Кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Стаття 49. Кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування.

Охорона здоров’я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.

Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.

Держава дбає про розвиток фізичної культури і спорту, забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя.

Стаття 50. Кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена.

Стаття 51. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов’язки у шлюбі та сім’ї.

Батьки зобов’язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов’язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Сім’я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Стаття 52. Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.

Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються за законом.

Утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу. Держава заохочує і підтримує благодійницьку діяльність щодо дітей.

Стаття 53. Кожен має право на освіту.

Повна загальна середня освіта є обов’язковою.

Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.

Громадянам, які належать до національних меншин, відповідно до закону гарантується право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах або через національні культурні товариства.

Стаття 54. Громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв’язку з різними видами інтелектуальної діяльності.

Кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом.

Держава сприяє розвиткові науки, встановленню наукових зв’язків України зі світовим співтовариством.

Культурна спадщина охороняється законом.

Держава забезпечує збереження історичних пам’яток та інших об’єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

Стаття 55. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Кожному гарантується право звернутись із конституційною скаргою до Конституційного Суду України з підстав, установлених цією Конституцією, та у порядку, визначеному законом.

Кожен має право після використання всіх національних засобів юридичного захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Стаття 56. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Стаття 57. Кожному гарантується право знати свої права і обов’язки.

Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов’язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом.

Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов’язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.

Стаття 58. Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Стаття 59. Кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частину другу статті 59 виключено

Стаття 60. Ніхто не зобов’язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази.

За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність.

Стаття 61. Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Стаття 62. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У разі скасування вироку суду як неправосудного держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням.

Стаття 63. Особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.

Підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист.

Засуджений користується всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, які визначені законом і встановлені вироком суду.

Стаття 64. Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Стаття 65. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов’язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Стаття 66. Кожен зобов’язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Стаття 67. Кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.

Стаття 68. Кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Ошибка 500

Если Вы уверены что это ошибка, Вам следует обратиться к владельцу сайта. В письме не забудьте указать адрес страницы на которой возникла ошибка.

Если вы являетесь владельцем сайта:

Наиболее часто ошибка 500 возникает из-за не верного синтаксиса команд в .htaccess, либо использования не допустимых директив. Для устранения ошибки, нужно удалить не верные строки, либо закоментировать их используя символ # в начале строки. Для виртуального хостинга, в файле .htaccess не допускается изменение параметров php. Нельзя использовать php_flag, php_value. Для серверов S1-S26 так же в .htaccess не должна присутствовать директива Options.

Каталог cgi-bin, в котором находятся perl скрипты должен иметь права 0755

Perl скрипты должны иметь окончание строки \n, а не \r\n, для этого используйте при загрузке на ФТП режим ASCII.

В результате работы скрипта, были сформированы не верные HTTP заголовки, либо скрипт завершился с ошибкой. В таком случае мы рекомендуем проанализировать логи ошибок сервера. Найти их Вы можете в панели управления хостингом, разделе «Управление логами».

Если ничего из описанного Вам не помогло, Вы можете обратиься в службу технической поддержки для получения консультации.

Почему нельзя перенести выборы Президента Украины

Оснований для переноса выборов Президента Украины с весны на лето нет. Хотя есть другие способы отсрочить президентскую кампанию.

Об этом 24 каналу рассказал политический эксперт Андрей Вигиринский.

По словам политолога, 21 февраля 2014 года Верховная Рада внесла изменения в пятую часть статьи 103 Конституции Украины – уже после бегства Януковича. В связи с этими изменениями назначались внеочередные выборы президента, на которых избрали Порошенко.

В отредактированном виде статья 103 Конституции Украины звучит так: очередные выборы Президента Украины происходят в последнее воскресенье марта пятого года полномочий главы государства. Там не говорится, что по завершению пятилетнего срока. Часть первая статьи 104 говорит лишь о том, что президент вступает в полномочия в день инаугурации. Поэтому нет оснований для переноса выборов. Можно обратиться в КС, но проблем с толкованием Конституции нет,
– убежден Андрей Вигиринский.

Впрочем, отмечает политолог, выборы можно перенести, если будет введено военное положение в государстве. Но, подчеркивает Вигиринский, такое решение должна поддержать Верховная Рада, что маловероятно. К тому же, должны быть реальные основания – обострение боевых действий, наступление России на позиции ВСУ, захват территорий и прочее. Такое развитие событий, по его мнению, также маловероятно.

Напомним, очередные выборы Президента Украины запланированы на 31 марта 2019 года. Ранее в СМИ появилась информация о переносе президентских выборов на июнь из-за того, что полномочия главы государства действительны в течение пяти лет со дня присяги, которую Порошенко составил 7 июня. В Конституционный суд уже внесено представление о переносе даты выборов Президента Украины.

Популярное:

  • Самый новый уголовный кодекс Самый новый уголовный кодекс Автострахование Жилищные споры Земельные споры Административное право Участие в долевом строительстве Семейные споры Гражданское право, ГК РФ Защита прав потребителей Трудовые споры, пенсии Главная Уголовный кодекс РФ […]
  • Ук рф что это значит УГОЛОВНЫЙ КОДЕКС Большой юридический словарь. — М.: Инфра-М . А. Я. Сухарев, В. Е. Крутских, А.Я. Сухарева . 2003 . Смотреть что такое "УГОЛОВНЫЙ КОДЕКС" в других словарях: Уголовный Кодекс РФ — федеральный закон «Уголовный кодекс Российской Федерации» Номер: 63 ФЗ Принят: […]
  • Ст 327 гпк рф Комментарий к статье 327 ГПК РФ. Порядок рассмотрения дела судом апелляционной инстанции 1. Строгое выполнение требований закона, регламентирующего порядок рассмотрения жалоб по судебным делам, является важным средством укрепления законности. 2. По смыслу комментируемой статьи районному […]
  • Коап ст 913 31.4. Административная ответственность в области использования и охраны природных ресурсов Нарушение природоохранного законодательства и невыполнение правил охраны окружающей природной среды сегодня является крайне опасным, поэтому законодательством Украины за правонарушения в этой […]
  • Гражданский кодекс российской федерации Часть 1 Гражданский кодекс РФ Актуальная редакция ГК РФ от 03.08.2018 с изменениями, вступившими в силу с 01.09.2018 Гражданский кодекс (ГК РФ) определяет правовое положение участников гражданского оборота, основания возникновения и порядок осуществления права собственности и других вещных и […]
  • Химки адвокат московская Химки адвокат московская 141410, Моск. обл., г. Химки, ул. Дружбы, д. 14, кв. 182 (1-й этаж, подъезд 6, код домофона 182) т. 495-571-31-94 т/ф 495-570-96-77 Коллегия гарантирует абсолютную защиту информации и неразглашение результатов своей профессиональной деятельности. Московская […]