Господарський кодекс України
Стаття 128. Громадянин у сфері господарювання

1. Громадянин визнається суб’єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

2. Громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов’язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення.

3. Громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність:

безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється;

із залученням або без залучення найманої праці;

самостійно або спільно з іншими особами.

4. Громадянин здійснює управління заснованим ним приватним підприємством безпосередньо або через керівника, який наймається за контрактом. У разі здійснення підприємницької діяльності спільно з іншими громадянами або юридичними особами громадянин має права та обов’язки відповідно засновника та/або учасника господарського товариства, члена кооперативу тощо, або права і обов’язки, визначені укладеним за його участі договором про спільну діяльність без створення юридичної особи.

5. Громадянин-підприємець здійснює свою діяльність на засадах свободи підприємництва та відповідно до принципів, передбачених у статті 44 цього Кодексу.

6. Громадянин-підприємець зобов’язаний:

у передбачених законом випадках і порядку одержати ліцензію на здійснення певних видів господарської діяльності;

повідомляти органи державної реєстрації про зміну його адреси, зазначеної в реєстраційних документах, предмета діяльності, інших суттєвих умов своєї підприємницької діяльності, що підлягають відображенню у реєстраційних документах;

додержуватися прав і законних інтересів споживачів, забезпечувати належну якість товарів (робіт, послуг), що ним виготовляються, додержуватися правил обов’язкової сертифікації продукції, встановлених законодавством;

не допускати недобросовісної конкуренції, інших порушень антимонопольно-конкурентного законодавства;

вести облік результатів своєї підприємницької діяльності відповідно до вимог законодавства;

своєчасно надавати податковим органам декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію), інші необхідні відомості для нарахування податків та інших обов’язкових платежів; сплачувати податки та інші обов’язкові платежі в порядку і в розмірах, встановлених законом.

7. Громадянин-підприємець зобов’язаний додержуватися вимог, передбачених статтями 46 і 49 цього Кодексу, а також іншими законодавчими актами, і несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність за завдані ним шкоду і збитки.

Громадянин-підприємець може бути визнаний судом банкрутом відповідно до вимог цього Кодексу та інших законів.

Статья 128. Объекты гражданских прав

К объектам гражданских прав относятся вещи, включая наличные деньги и документарные ценные бумаги, иное имущество, в том числе безналичные денежные средства, бездокументарные ценные бумаги, имущественные права; результаты работ и оказание услуг; охраняемые результаты интеллектуальной деятельности и приравненные к ним средства индивидуализации (интеллектуальная собственность); нематериальные блага.

Комментарий к Ст. 128 ГК РФ

1. Под объектами гражданских прав (гражданских правоотношений) принято понимать те объекты, по поводу которых существуют соответствующие права (правоотношения).

Все перечисленные в комментируемой статье объекты могут быть подразделены на две большие группы: 1) материальные блага; 2) нематериальные блага.

К первой группе следует отнести вещи, иное имущество, работы, услуги, интеллектуальную собственность (за исключением права авторства).

Во вторую группу входят нематериальные блага, такие как жизнь и здоровье, достоинство личности и т.д.

2. К вещам традиционно относят предметы материального мира, которые могут быть в обладании человека и которые служат удовлетворению его потребностей. Вещами являются предметы одежды, транспортные средства, здания, сооружения и т.д. и т.п. Прямо не называя вещами животных, ГК РФ предусматривает, что к животным применяются общие правила об имуществе постольку, поскольку законом или иными правовыми актами не установлено иное (см. ст. 137 ГК и комментарий к ней). В связи с этим иногда вещи подразделяют на одушевленные и неодушевленные.

В комментируемой статье особо выделены такие вещи, как деньги и ценные бумаги. По-видимому, это сделано с учетом той роли, которую выполняют эти объекты гражданских прав (см. о них ст. ст. 140, 142 — 149 ГК и комментарий к ним).

3. Вещи классифицируются по различным основаниям. Естественно, каждая классификация имеет правовое значение, т.е. применительно к отдельным видам вещей установлены различные правила.

В первую очередь следует отметить подразделение всех вещей на:

— ограниченные в обороте;

— изъятые из оборота (см. ст. 129 ГК и комментарий к ней).

Чрезвычайно важное значение имеет классификация вещей на движимые и недвижимые (наиболее общие положения об этом — ст. ст. 130 — 132 ГК и комментарий к ним).

Вещи бывают делимые и неделимые (ст. 133 ГК). Особые правила установлены о сложных вещах (ст. 134 ГК), главной вещи и принадлежности (ст. 135 ГК), плодах, продукции и доходах (ст. 136 ГК).

Бывают вещи индивидуально-определенные и определяемые родовыми признаками. Вещами, определяемыми родовыми признаками (еще их называют родовыми вещами), признают такие, которые индивидуализируются путем указания на их родовую принадлежность, качественное состояние и количественную меру (1 т нефти, 100 кг зерна и т.п.). Индивидуально-определенными считаются вещи, индивидуализация которых осуществляется путем выделения из рода им подобных. Они физически отграничиваются от вещей того же рода, могут быть индивидуализированы путем фиксации наименования вещи и указания номера (например, часы «Полет» N…) и другими способами. Индивидуально-определенными являются и уникальные (единственные в своем роде) вещи (например, картина Карла Брюллова «Последний день Помпеи»).

Правовое значение данного подразделения вещей проявляется, в частности, в том, что предметом одного договора может быть только индивидуально-определенная вещь, а другого — лишь родовая. Так, по договору займа заимодавец передает в собственность заемщика деньги или другие вещи, определенные родовыми признаками, а заемщик обязуется возвратить заимодавцу такую же сумму денег или равное количество других полученных им вещей того же рода и качества (ст. 807 ГК). Индивидуально-определенные вещи не могут быть предметом договора займа. Недвижимость — это всегда индивидуально-определенная вещь. Индивидуализация объекта недвижимости производится путем присвоения ему кадастрового номера. В договоре продажи недвижимости должны быть указаны данные, позволяющие определенно установить недвижимое имущество, подлежащее передаче покупателю по договору, в том числе данные, определяющие расположение недвижимости на соответствующем земельном участке либо в составе другого недвижимого имущества (ст. 554 ГК).

4. Когда в рассматриваемой статье говорится об ином имуществе как объекте гражданских прав, то имеются в виду имущественные права и обязанности. Так, в установленном законом порядке один субъект может уступить другому принадлежащее ему право (требование) или принять на себя чью-либо обязанность (ст. ст. 382 — 392 ГК). Предметом договора дарения, кроме прочего, может быть имущественное право (требование) к себе или к третьему лицу. По договору дарения даритель может освободить или обязаться освободить одаряемого от имущественной обязанности перед собой или перед третьим лицом (ст. 572 ГК).

5. Самым распространенным договором, связанным с выполнением работ, является договор подряда. Согласно ст. 702 ГК РФ по договору подряда одна сторона (подрядчик) обязуется выполнить по заданию другой стороны (заказчика) определенную работу и сдать ее результат заказчику, а заказчик обязуется принять результат работы и оплатить его.

Оказание услуг похоже на выполнение работ. Но, во-первых, при оказании услуг деятельность обязанной стороны неотделима от результата этой деятельности. Так, при выполнении работ (например, изготовление вещи) заказчика обычно не интересует, как организована работа, отношения складываются по поводу: а) выполнения работ; б) передачи результата заказчику. Кстати, работы могут быть выполнены, а результат не передан. Иное дело при оказании услуг. Например, когда осуществляется деятельность по перемещению груза из пункта А в пункт Б, то, во-первых, ее результат (груз оказался в пункте Б) неотделим от самой деятельности. Во-вторых, при оказании услуг нет овеществленного результата (новый предмет не появляется).

Общие правила о возмездном оказании услуг сосредоточены в гл. 39 ГК РФ (ст. ст. 779 — 783). В соответствии со ст. 779 Кодекса по договору возмездного оказания услуг исполнитель обязуется по заданию заказчика оказать услуги (совершить определенные действия или осуществить определенную деятельность), а заказчик обязуется оплатить эти услуги. В данной статье предлагается неисчерпывающий перечень договоров по оказанию услуг: связи, медицинских, ветеринарных, аудиторских, консультационных, информационных услуг, услуг по обучению, туристическому обслуживанию и иных. Кроме того, в Кодексе предусматриваются отдельные нормы о таких услугах, как перевозка (ст. ст. 784 — 800), транспортная экспедиция (ст. ст. 801 — 806), хранение (ст. ст. 886 — 926), поручение (ст. ст. 971 — 979) и др.

6. К охраняемым результатам интеллектуальной деятельности и средствам индивидуализации ст. 1225 ГК РФ относит произведения науки, литературы и искусства; программы для электронных вычислительных машин (программы для ЭВМ); базы данных; исполнения; фонограммы; сообщение в эфир или по кабелю радио- или телепередач (вещание организаций эфирного или кабельного вещания); изобретения; полезные модели; промышленные образцы; селекционные достижения; топологии интегральных микросхем; секреты производства (ноу-хау); фирменные наименования; товарные знаки и знаки обслуживания; наименования мест происхождения товаров; коммерческие обозначения.

7. На основании п. 2 ст. 2 ГК РФ неотчуждаемые права и свободы человека и другие нематериальные блага защищаются гражданским законодательством, если иное не вытекает из существа этих нематериальных благ (о нематериальных благах см. ст. ст. 150 — 152.1 и комментарий к ним).

Ст. 128 ГК РФ — Гражданский кодекс

Статья 128. Объекты гражданских прав.

9 января 2017

13 ноября 2013

31 октября 2013

29 октября 2013

22 октября 2013

Обсуждение статьи

Вопросы по статье

О налогообложении доходов от реализации по договорам розничной купли-продажи подарочных сертификатов в рамках применения ЕНВД

Индивидуальный предприниматель просит пояснить, на какую дату возникает доход, облагаемый НДФЛ, у индивидуального предпринимателя, применяющего общую систему налогообложения (резидента) при получении простого собственного векселя покупателя, переданного индивидуальному предпринимателю покупателем в оплату обязательств по договору (оплата за товар):

  1. в момент получения векселя от покупателя;
  2. в момент погашения векселя денежными средствами:
  3. в момент передачи векселя третьему лицу в счет погашения обязательств индивидуального предпринимателя перед его кредитором

НДФЛ: перевод денежных средств с расчетного счета индивидуального предпринимателя на счет физического лица

В 2007 году ФЛ приобрело квартиру и владело ей до 2009 года, в 2009 году произошло убытие квартиры в следствие незаконных действий, По решению суда в 2012 году сделка совершенная с данной квартирой была признана недействительной и право собственности было восстановлено, в 2014 году ФЛ приняло решение продать квартиру. Свидетельство о праве собственности было получено на основании решения суда. Обязана ли ФЛ оплатить налог с продажи квартиры в данной ситуации. Если нет то почему? Срок владения квартирой остается с 2007 года или с принятием судом решения и получения нового свидетельства начал течь новый срок владения право собственности?

О применении системы налогообложения в виде ЕНВД в отношении розничной реализации сим-карт, приобретенных в собственность в целях дальнейшей реализации.

Здравствуйте! Земля в долях по 1/2 доле. На моей доле стоит недостроенный дом (в собственности). Могу ли я продать свою долю земельного участка (участок не размежеван). Предложил бывшей супруге размежевать участок, она оказалась. В добавок ко всему за свою долю просит цены намного выше рыночной. Что делать?

О порядке учета доходов для целей налога на прибыль при погашении векселя третьего лица, полученного безвозмездно от учредителя, если уставный (складочный) капитал получающей стороны на 100% состоит из вклада (доли) передающей стороны.

Возникает ли у организации-арендодателя доход, учитываемый при исчислении налоговой базы по налогу, уплачиваемому в связи с применением УСН, при получении ею от арендатора денежных средств для обеспечения исполнения обязательств по уплате арендной платы при условии возврата указанных сумм при истечении срока договора аренды?

1. Громадянин визнається суб’єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

2. Громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов’язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення.

3. Громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність:

безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється;

із залученням або без залучення найманої праці;

самостійно або спільно з іншими особами.

4. Громадянин здійснює управління заснованим ним приватним підприємством безпосередньо або через керівника, який наймається за контрактом. У разі здійснення підприємницької діяльності спільно з іншими громадянами або юридичними особами громадянин має права та обов’язки відповідно засновника та/або учасника господарського товариства, члена кооперативу тощо, або права і обов’язки, визначені укладеним за його участі договором про спільну діяльність без створення юридичної особи.

5. Громадянин-підприємець здійснює свою діяльність на засадах свободи підприємництва та відповідно до принципів, передбачених у статті 44 цього Кодексу.

6. Громадянин-підприємець зобов’язаний:

у передбачених законом випадках і порядку одержати ліцензію на здійснення певних видів господарської діяльності;

повідомляти органи державної реєстрації про зміну його адреси, зазначеної в реєстраційних документах, предмета діяльності, інших суттєвих умов своєї підприємницької діяльності, що підлягають відображенню у реєстраційних документах;

додержуватися прав і законних інтересів споживачів, забезпечувати належну якість товарів (робіт, послуг), що ним виготовляються, додержуватися правил обов’язкової сертифікації продукції, встановлених законодавством;

не допускати недобросовісної конкуренції, інших порушень антимонопольно-конкурентного законодавства;

вести облік результатів своєї підприємницької діяльності відповідно до вимог законодавства;

своєчасно надавати податковим органам декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію), інші необхідні відомості для нарахування податків та інших обов’язкових платежів; сплачувати податки та інші обов’язкові платежі в порядку і в розмірах, встановлених законом.

7. Громадянин-підприємець зобов’язаний додержуватися вимог, передбачених статтями 46 і 49 цього Кодексу, а також іншими законодавчими актами, і несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність за завдані ним шкоду і збитки.

Громадянин-підприємець може бути визнаний судом банкрутом відповідно до вимог цього Кодексу та інших законів.

1. Індивідуальні підприємці як суб’єкти господарського права з’явилися в Україні з проведенням економічної реформи. У загальному виді право особи на здійснення підприємницької діяльності зафіксовано в ст. 42 Конституції України, яка визначає, що кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Це найпростіша форма підприємництва, що здійснюється від свого імені і на свій ризик громадянами. На відміну від інших форм підприємництва, ця форма підприємництва не передбачає створення юридичної особи, об’єднання майна і внесків осіб і ґрунтується на приватному господарюванні.

Главою 4 ГКУ визначається, що підприємцями можуть бути громадяни України, інших держав, особи без громадянства, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності.

Особливістю правового статусу індивідуального підприємця є те, що цей статус набувається в результаті (з моменту) державної реєстрації фізичної особи як індивідуального підприємця. В результаті саме державної реєстрації вони набувають статусу суб’єктів підприємництва. Порядок реєстрації індивідуальних підприємців визначений ст. 58 Господарського кодексу України та Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» від 15.05.2003 р. Якщо громадянин не пройшов державну реєстрацію як суб’єкт підприємництва, хоча фактично займається підприємницькою діяльністю, то він не набуває статусу підприємця. Тобто закон пов’язує виникнення статусу підприємця не з фактичним заняттям підприємницькою діяльністю, а з державною реєстрацією як суб’єкта підприємництва. Навіть більше, якщо фізична особа займається підприємницькою діяльністю без державної реєстрації, вона вважається такою, що порушує діюче законодавство України, і до неї можливе застосування правових санкцій.

Не можуть бути зареєстровані як індивідуальні підприємці особи, яким заборонено заняття підприємницькою діяльністю: військовослужбовці, службові особи органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, господарського суду, державного нотаріату, а також органів державної влади і управління, які покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств. Додатково Декретом Кабінету Міністрів України «Про впорядкування діяльності суб’єктів підприємницької діяльності, створених за участю державних підприємств» від 31.12.92 р. заборонено безпосередньо займатися підприємницькою діяльністю керівникам, заступникам керівників державних підприємств, установ, організацій, їх структурних підрозділів, а також посадовим особам державних органів, органів місцевого самоврядування. Не можуть бути суб’єктами підприємницької діяльності й особи, які мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво та інші корисливі злочини, а також особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю.

2. Другою особливістю правового статусу громадянина-підприємця є те, що він відповідає за своїми зобов’язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення. На відміну від фізичних осіб, які не є підприємцями, майнові спори між індивідуальними підприємцями або між ними і юридичними особами підвідомчі господарським судам. Але це стосується тільки спорів, пов’язаних із здійсненням підприємницької діяльності. Інші спори за участю фізичної особи, яка навіть і має статус індивідуального підприємця підвідомчі судам загальної юрисдикції.

3. Законодавством передбачено право громадянина здійснювати підприємницьку діяльність:

— безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, яке ним створюється;

— із залученням найманої праці;

— самостійно або спільно з іншими особами.

4. На виконання положень попередньої норми, частиною 4 коментованої статті встановлюється право громадянина в разі заснування приватного підприємства здійснювати управління ним самостійно або через керівника, який наймається за контрактом. У такому випадку на відносини підприємця із найманим керівником поширюються норми трудового законодавства України. У разі ж здійснення підприємницької діяльності спільно з іншими громадянами або юридичними особами громадянин наділяється правами та обов’язками, які мають засновники та/або учасники господарських товариств, члени кооперативу тощо, або правами і обов’язками, визначеними укладеним за його участі договором про спільну діяльність без створення юридичної особи.

Так, наприклад, у разі коли громадянин-підприємець є учасником повного товариства, він додаткового наділяється правами та обов’язками, що передбачені ст. 88 Господарського кодексу, а також ст. 10, 11 та гл. 4 Закону України «Про господарські товариства», а також засновницьким договором повного товариства.

5. В Україні проголошений принцип свобод підприємництва, який знайшов своє закріплення в ст. 44 цього Кодексу. Вказаною статтею визначаються й інші принципи підприємницької діяльності, відповідно до яких здійснюють свою діяльність суб’єкти підприємницької діяльності, в тому числі й громадяни-підприємці. Проте в деяких випадках підприємницька діяльність громадян-підприємців може бути обмежена законодавством, наприклад у разі наявності державної монополії на здійснення певних видів підприємницької діяльності. Державна монополія на виконання окремих видів підприємницької діяльності — це можливість, допустимість здійснення цих видів діяльності тільки державними підприємствами. Перелік видів діяльності, що становлять державну монополію визначений ст. 4 Закону України «Про підприємництво» (дана стаття залишається чинною). Крім того, обмеження у здійснення підприємницької діяльності стосується також деяких категорій громадян, яким законодавством заборонено здійснювати певний вид діяльності (див. коментар до ст. 44 ГК).

6. Індивідуальний підприємець може здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яка не суперечить діючому законодавству. Однак законодавством встановлені певні зобов’язання, яких повинен дотримуватися громадянин-підприємець, а саме:

— для здійснення окремих видів діяльності необхідно отримати спеціальний дозвіл компетентного органу (види діяльності, які підлягають ліцензуванню). Це види діяльності, які становлять загрозу для людей, навколишнього середовища, суспільства тощо. При видачі ліцензії орган ліцензування перевіряє наявність безпечних умов для здійснення такої діяльності. Перелік видів діяльності, які підлягають ліцензуванню, та порядок видачі ліцензій визначені Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 р.;

— необхідність повідомлення органів державної реєстрації про зміну даних, що відображаються в реєстраційних документах, а саме: адреси, предмета діяльності, інших умов здійснення підприємницької діяльності. Така вимога передбачена також Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців».

— обов’язковість додержання прав та законних інтересів споживачів відповідно до вимог цивільного законодавства та Закону України «Про захист прав споживачів». Також якість товарів (робіт, послуг), що виготовляються громадянином-підприємцем, повинна відповідати вимогам державних стандартів, технічних вимог та іншим нормативним документам, що їх визначають. Крім того, для певних видів продукції (робіт, послуг), наприклад алкогольних напоїв або тютюнових виробів, законодавством вставлені вимоги щодо їх обов’язкової сертифікації, що також повинні бути дотримані підприємцем;

— відповідно до Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» недобросовісною конкуренцію є будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності. Отже, громадянин-підприємець у своїй діяльності не повинен допускати недобросовісної конкуренції або інших порушень антимонопольно-конкурентного законодавства;

— обов’язковість ведення обліку результатів своєї підприємницької діяльності відповідно до вимог законодавства, перш за все бухгалтерського. Так, щодо громадян-підприємців в Україні запроваджений спрощений облік доходів і витрат;

— необхідність своєчасної сплати податків, інших обов’язкових платежів, подання податковим органам декларації про доходи, інші необхідні відомості для нарахування податків та інших обов’язкових платежів.

7. На громадян-підприємців поширюються загальні вимоги законодавства України щодо здійснення підприємницької діяльності, в тому числі й ті, що передбачені ст. 46 та ст. 49 цього Кодексу (див. коментар до ст. ст. 46, 49).

Громадянин-підприємець, який не в змозі задовольнити вимоги кредиторів, пов’язані із здійсненням ним підприємницької діяльності, може бути визнаний за рішенням господарського суду банкрутом. Підстави та порядок визнання суб’єкта підприємницької діяльності банкрутом визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Стаття 128. Громадянин у сфері господарювання

1. Громадянин визнається суб’єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

2. Громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов’язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення.

3. Громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність:

безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється;

із залученням або без залучення найманої праці;

самостійно або спільно з іншими особами.

4. Громадянин здійснює управління заснованим ним приватним підприємством безпосередньо або через керівника, який наймається за контрактом. У разі здійснення підприємницької діяльності спільно з іншими громадянами або юридичними особами громадянин має права та обов’язки відповідно засновника та/або учасника господарського товариства, члена кооперативу тощо, або права і обов’язки, визначені укладеним за його участі договором про спільну діяльність без створення юридичної особи.

5. Громадянин-підприємець здійснює свою діяльність на засадах свободи підприємництва та відповідно до принципів, передбачених у статті 44 цього Кодексу.

6. Громадянин-підприємець зобов’язаний:

у передбачених законом випадках і порядку одержати ліцензію на здійснення певних видів господарської діяльності;

повідомляти органи державної реєстрації про зміну його адреси, зазначеної в реєстраційних документах, предмета діяльності, інших суттєвих умов своєї підприємницької діяльності, що підлягають відображенню у реєстраційних документах;

додержуватися прав і законних інтересів споживачів, забезпечувати належну якість товарів (робіт, послуг), що ним виготовляються, додержуватися правил обов’язкової сертифікації продукції, встановлених законодавством;

не допускати недобросовісної конкуренції, інших порушень антимонопольно-конкурентного законодавства;

вести облік результатів своєї підприємницької діяльності відповідно до вимог законодавства;

своєчасно надавати податковим органам декларації про доходи, інші необхідні відомості для нарахування податків та інших обов’язкових платежів; сплачувати податки та інші обов’язкові платежі в порядку і в розмірах, встановлених законом.

7. Громадянин-підприємець зобов’язаний додержуватися вимог, передбачених статтями 46 і 49 цього Кодексу, а також іншими законодавчими актами, і несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність за завдані ним шкоду і збитки.

Громадянин-підприємець може бути визнаний судом банкрутом відповідно до вимог цього Кодексу та інших законів.

Популярное:

  • Мировой суд калининского района спб официальный сайт Мировые судьи Калининского района Санкт-Петербурга Судебный участок № 39 Санкт-ПетербургаМировой судья Силлер Татьяна Михайловна Санкт-Петербург, Кондратьевский пр. д. 24, З этаж. адрес для письменной корреспонденции: 195009, Санкт-Петербург, а/я 33. Телефон/факс канцелярии 296-59-77 […]
  • Метод конституционного права как отрасли права Метод конституционного права Конституционное право не имеет своего специального метода правового регулирования. В конституционно-правовом регулировании общественных отношений, как и в большинстве других отраслей права, применяется совокупность двух методов: 1. императивного; 2. […]
  • Система органов государственной власти в свердловской области Закон Свердловской области от 24 декабря 1996 г. N 58-ОЗ "Об исполнительных органах государственной власти Свердловской области" Закон Свердловской области от 24 декабря 1996 г. N 58-ОЗ "Об исполнительных органах государственной власти Свердловской области" (с изменениями от 19 ноября […]
  • Трудовой договор можно заключить на срок Срок заключения трудового договора В ст. 58 ТК РФ сказано, что трудовой договор может быть заключён: на неопределённый срок; на срок не более 5 лет. Иные сроки договора могут быть установлены по соглашению сторон. Договор, который заключается на определённый срок, называется […]
  • Образец записи в трудовой книжке об увольнении временного работника Срочный трудовой договор (пример записи с трудовой книжке) Обязательно ли при приеме на работу работника по срочному трудовому договору в трудовой книжке писать: «Принят. по срочному трудовому договору»? Ведь в следующей записи об увольнении мы напишем: «Уволен в связи с истечением срока […]
  • Транспортный проезд дом 5 одинцово г. Одинцово, Транспортный переулок, 5 На странице для адреса Транспортный пер., дом 5 указано о проходящем поблизости наземном транспорте, расстоянии до ближайших остановок и жд платформ, об учреждениях и организациях, находящихся рядом. Общая информация об адресе Транспортный переулок, […]