Як оскаржити дії органів і службових осіб у зв&#146язку з накладенням адміністративних стягнень?

Брошура Інституту Громадянського суспільства «Як захиститись в суді від влади»

Взагалі питанням оскарження дій органів і службових осіб у зв&#146язку з накладенням адміністративних стягнень присвячено главу 31 ЦПК і главу 24 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Перш за все варто зазначити, що судді районних (міських) судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, що за статтею 221 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КоАП) віднесені до їх компетенції. Прийняті ними постанови про накладення адміністративного стягнення є остаточними і оскарженню в порядку провадження в справах про адміністративні правопорушення не підлягають, за винятком випадків, передбачених законом (стаття 287 КоАП). Проте, справи про адміністративні правопорушення, не віднесені до відання судів, розглядаються іншими органами, найменування яких містяться у главі 17 КоАП і постанови яких про накладення адміністративного стягнення можуть оскаржуватися як у «звичайному» (відповідно до глави 31 ЦПК), так і «спеціальному» (відповідно до глави 24 КоАП) порядку.

Так, за статтею 244 ЦПК постанова про накладення адміністративного стягнення, інша постанова органу (крім суду) чи службової особи у справі про адміністративне правопорушення у випадках, передбачених законодавством про адміністративні правопорушення, може бути оскаржена до суду особою, щодо якої винесено постанову, або потерпілим. При цьому скарга подається до районного (міського) суду за місцезнаходженням органу чи місцем роботи службової особи.

На постанову може бути подано скаргу протягом десяти днів з дня винесення постанови, а у разі, якщо постанова про даний вид адміністративного стягнення підлягала попередньому оскарженню до вищестоящого органу (вищестоящої службової особи) — протягом десяти днів з дня прийняття рішення по скарзі останніми. У разі пропуску цього строку з поважних причин він може бути поновлений судом за заявою особи, щодо якої винесено постанову.

Особа, яка оскаржила постанову, звільняється від сплати державного мита.

На відміну від наведеного загального порядку оскарження, згідно із статтею 288 КоАП можна оскаржити постанову іншого (крім суду) органу про накладення адміністративного стягнення до відповідного «вищестоящого» органу або до суду, рішення якого є остаточним. Особливість цього «загального» порядку оскарження полягає в тому, що у передбачених законом випадках (їх наведено далі), постанову про накладення адміністративного стягнення спочатку можна та необхідно оскаржити до «вищестоящого» органу, а потім до суду, якщо рішення «вищестоящого» органу не задовольнить скаржника. Тобто, вищестоящому органу надається можливість виправити помилку підпорядкованого органу. Проте, цей порядок, у частині оскарження постанов про накладення адміністративного стягнення до «вищестоящого» органу, з прийняттям Конституції України дещо застарів, оскільки Основний Закон України (частина друга статті 55, частина друга статті 124 Конституції) гарантує громадянину, на наш погляд, пряме звернення до суду за захистом порушених прав. Однак висновок про конституційність зазначеного «спеціального» порядку оскарження вправі зробити лише Конституційний Суд України.

Так, за статтею 288 КоАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено:

1) постанову адміністративної комісії — у виконавчий комітет відповідної місцевої ради або в районний (міський) суд, рішення якого є остаточним;

2) рішення виконавчого комітету селищної, сільської

Ради народних депутатів — у виконавчий комітет (замість нього зараз діє районна державна адміністрація) районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів або в районний (міський) суд, рішення якого є остаточним;

3) постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу — у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний (міський) суд, рішення якого є остаточним; постанову про накладення іншого адміністративного стягнення — у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі), після чого скаргу може бути подано в районний (міський) суд, рішення якого є остаточним. Постанову про одночасне накладення основного і додаткового адміністративних стягнень може бути оскаржено за вибором особи, щодо якої її винесено, чи потерпілого в порядку, встановленому для оскарження основного або додаткового стягнення;

4) постанову органу внутрішніх справ (посадової особи), Державної інспекції по маломірних суднах України про накладення адміністративного стягнення у вигляді попередження, зафіксованого на місці вчинення правопорушення без складення протоколу, — у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі);

5) постанову посадової особи військової автомобільної інспекції по справі про порушення правил дорожнього руху, винесену на підставі статті 125 зазначеного Кодексу, — вищестоящій посадовій особі, правомочній розглядати скаргу. Скарга подається протягом десяти днів з дня винесення постанови (стаття 289 КоАП) до органу (посадовій особі), який виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України. Скарга, що надійшла протягом трьох діб, надсилається разом із справою органу (посадовій особі), правомочному відповідно до цієї статті її розглядати.

За статтею 291 КоАП подання у встановлений строк скарги зупиняє виконання постанови про накладення адміністративного стягнення до розгляду скарги, за винятком постанов про застосування заходів стягнення, передбачених статтями 26 і 32 цього Кодексу, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Особа, яка оскаржила постанову про адміністративне правопорушення у наведеному порядку, звільняється від сплати державного мита.

Зразок скарги на дії органів (службових осіб) у зв&#146язку з накладенням адміністративних стягнень

До Московського районного суду м. Києва

Кривенка Анатолія Івановича, який мешкає за адресою___

відповідач: адміністративна комісія виконавчого комітету Московської районної ради м. Києва, юридична адреса

З квітня 1998 р. постановою адміністративної комісії при виконавчому комітеті Московської районної ради м. Києва стосовно мене накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 640 гривень за порушення порядку зайняття підприємницькою діяльністю, передбаченого ст. 164 КоАП України.

Постанову адміністративної комісії про накладення штрафу вважаю незаконною; поза як я продавав на ринку один власний килим, щоб за виручені кошти придбати для сім&#146ї продукти харчування та предмети одягу, це не є підприємницька діяльність.

На підставі статті 244 ЦПК України,

1. Постанову адміністративної комісії при виконкомі Московської районної ради м. Києва про накладення адміністративного стягнення стосовно мене скасувати і справу про адміністративне правопорушення закрити.

2. У порядку підготовки справи до слухання витребувати від адміністративної комісії при виконкомі Московської районної ради м. Києва матеріали про накладення стосовно мене адміністративного стягнення.

3. Викликати в судове засідання свідків:

1. Копія постанови про накладення адміністративного стягнення.

Як розглядаються скарги на дії органів і службових осіб у зв&#146язку з накладенням адміністративних стягнень

Якщо скаргу на постанову про накладення адміністративного стягнення подано у «звичайному» порядку, то її розгляд судом здійснюється наступним чином.

Суддя, одержавши скаргу, витребує від відповідного органу чи службової особи справу про накладення адміністративного стягнення (стаття 245 ЦПК).

Згідно із статтею 246 ЦПК скарга розглядається судом з викликом заявника і, в разі необхідності, представника органу чи службової особи, якими винесено постанову. Неявка їх в судове засідання не перешкоджає розглядові справи.

Суд повинен розглянути скаргу не пізніш як у десятиденний строк з дня її надходження.

Розглядаючи скаргу на постанову, суд перевіряє законність і обгрунтованість постанови, зокрема:

1) чи накладено стягнення правомочним органом;

2) чи є в діях особи, щодо якої винесено постанову, ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність;

3) чи в межах, встановлених законодавчим актом, що передбачає відповідальність за вчинене правопорушення, накладено стягнення;

4) чи не закінчився строк давності для застосування стягнення; 5)

чи враховано при визначенні заходу адміністративного стягнення характер вчиненого проступку, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом&#146якшують і обтяжують відповідальність (стаття 247 ЦПК).

Залежно від встановлених обставин, відповідно до статті 248 ЦПК суд постановляє одне з таких рішень:

1) про відмову в задоволенні скарги, якщо постанова у справі про адміністративне правопорушення є законною і обгрунтованою;

3) про скасування постанови і закриття справи про адміністративне правопорушення, якщо встановлено обставини, які відповідно до закону виключають провадження у справах про адміністративні правопорушення; 4)

змінює стягнення в межах, передбачених законодавчим актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено, якщо його було визначено без додержання цих меж або загальних правил накладення стягнень за адміністративне правопорушення.

Рішення районного (міського) суду по «скарзі на постанову у справі про адміністративне правопорушення є остаточним і оскарженню в касаційному порядку не підлягає (стаття 290 ЦПК). Його можна опротестувати в порядку нагляду на загальних підставах (глава 42 ЦПК).

Копію рішення в цих справах суд повинен надіслати органу чи службовій особі, постанова яких оскаржувалась.

Якщо ж скаргу на постанову про накладення адміністративного стягнення подано у «спеціальному» порядку, то її розгляд вищестоячим органом або судом здійснюється так.

Скарга на постанову по справі про адміністративне правопорушення розглядається правомочними органами (посадовими особами) в десятиденний строк з дня їх надходження, якщо інше не встановлено законодавством (стаття 292 КоАП).

При цьому, згідно зі статтею 293 КоАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обгрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень:

1) залишає постанову без зміни, а скаргу або протест без задоволення;

2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд;

3) скасовує постанову і закриває справу;

4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Якщо буде встановлено, що постанову винесено органом (посадовою особою), неправомочним вирішувати цю справу, то така постанова скасовується і справа надсилається на розгляд компетентного органу (посадової особи).

Постанову судді у справах про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 41, статтями 41-1, 41-2, 41-3, 42-2, частиною першою статті 44, статтями 44-1, 46-1, 51 — 51-2, частиною першою статті 106-1, частиною п&#146ятою статті 121, частиною другою статті 130, статтями 146, 157, 160, 160-2, 160-4, 164-3, 166-1 -166-4, 173, 173-1, частиною третьою статті 178, частинами першою, другою і третьою статті 181, статтями 184, 185-9, 186-2, 186-4, 186-5, 187, 188-1 і 208-1 КоАП, а також постанови у справах про адміністративні правопорушення, вчинені особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, може бути скасовано або змінено за протестом прокурора самим суддею, а також незалежно від наявності протесту прокурора — головою вищого суду.

Постанову начальника органу внутрішніх справ по справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 173 КоАП, може бути скасовано або змінено за протестом прокурора самим начальником органу внутрішніх справ, а також незалежно від наявності протесту прокурора — начальником вищого органу внутрішніх справ (стаття 294 КоАП).

Скасування ж постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення (стаття 296 КоАП) тягне за собою повернення стягнених грошових сум, оплатно вилучених і конфіскованих предметів, а також скасування інших обмежень, зв&#146язаних з цією постановою. У разі неможливості повернення предмета повертається його вартість.

Відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові незаконним накладенням адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту або виправних робіт, провадиться в порядку, встановленому законодавством.

125 коап обжалование

Действующие в Украине Правила дорожного движения предписывают водителям двигаться в осенне-зимний период по загородным трассам только с включенным ближним светом фар или дневными ходовыми огнями. Подобное положение действует уже далеко не первый год, а за его выполнением следят сотрудники патрульной полиции. Разбиралась Автотема.

В случае выявления сотрудниками полиции автомобилей-нарушителей, на водителей накладывается штраф. Как показывает практика, в качестве наказания за подобное отступление от правил применяется штраф в размере 425 грн в соответствии с ч.2 ст.122 КоАП. Напомним, что этот пункт предусматривает наказание за нарушение правил пользования внешними световыми приборами во время начала движения или изменения его направления.

Однако более глубокий анализ нормативной базы показывает, что подобные постановления полиции могут быть легко обжалованы в суде, подтверждением чему является практика отмены наложенных полицией наказании за движение автомобилей за пределами населенных пунктов без включения ближнего света фар или дневных ходовых огней.

Как известно, обязанность водителей включать ближний свет фар или дневные ходовые огни за пределами населенных пунктов в период с 1 октября по 1 мая на всех механических транспортных средствах предусмотрена п. 9.8 ПДД. Нарушение этого требования даст сотруднику полиции по крайней мере остановить автомобиль и произвести проверку документов. Однако самое важное, что накладывать штраф за подобные нарушения сотрудники полиции на самом деле невправе, поскольку ст. 122 КоАП предусматривает ответственность за нарушение правил пользования световыми приборами только при начале движения или смене его направления. В то же время из ПДД и текста постановлений о привлечении к административной ответственности вытекает, что фактически водителей обвиняют в нарушении правил непосредственно время движения.

В этом случае нарушение также будет иметь место, однако наказание может быть применено в соответствии со ст. 125 КоАП как за другие нарушения ПДД и водителю может быть вынесено лишь предупреждение.
С другой стороны, нельзя забывать и о том, что пользование ближним светом фар призвано обеспечить безопасность и видимость автомобиля, от которых могут зависеть жизни участников движения, а потому пренебрегать требованиями правил не стоит.

Как обжаловать штраф по ст. 12.5 ч. 1? И какие последствия после него?

Как обжаловать штраф по ст. 12.5 ч. 1? И какие последствия после него? Как в случае чего защитить себя от дальнейших подобных штрафов?

Ответы юристов (2)

Обжалование штрафа возможно в соответствии с порядком ст. 30.1-30.3 КоАП РФ вышестоящему должностному лицу или в суд.

Чтобы защитить себя, изучите и выполняйте требования данного документа:

ОСНОВНЫЕ ПОЛОЖЕНИЯ
ПО ДОПУСКУ ТРАНСПОРТНЫХ СРЕДСТВ К ЭКСПЛУАТАЦИИ
И ОБЯЗАННОСТИ ДОЛЖНОСТНЫХ ЛИЦ ПО ОБЕСПЕЧЕНИЮ
БЕЗОПАСНОСТИ ДОРОЖНОГО ДВИЖЕНИЯ

Утверждены
Постановлением Совета Министров — Правительства Российской Федерации
от 23 октября 1993 г. N 1090

Список изменяющих документов
(в ред. Постановлений Правительства РФ
от 21.04.2000 N 370, от 24.01.2001 N 67, от 21.02.2002 N 127,
от 07.05.2003 N 265, от 25.09.2003 N 595, от 14.12.2005 N 767,
от 28.02.2006 N 109, от 16.02.2008 N 84, от 19.04.2008 N 287,
от 27.01.2009 N 28, от 24.02.2010 N 87, от 10.05.2010 N 316,
от 28.03.2012 N 254, от 19.07.2012 N 727, от 12.11.2012 N 1156,
от 30.01.2013 N 64, от 15.07.2013 N 588, от 22.03.2014 N 221,
от 24.10.2014 N 1097, от 20.04.2015 N 374)

Ищете ответ?
Спросить юриста проще!

Задайте вопрос нашим юристам — это намного быстрее, чем искать решение.

Тонировка (ч. 3.1 ст. 12.5 КоАП). Постановление ГИБДД было обжаловано

Сотрудниками ГИБДД был составлен протокол на водителя за «тонировку» (ч. 3.1 ст. 12.5 КоАП РФ), а затем вынесено постановление. На данное постановление была направлена жалоба в суд :

ЖАЛОБА
на постановление по делу об административном правонарушении

Постановлением по делу об административном правонарушении XXXXXX от 8 ноября 2012 г., вынесенным начальником ОГИБДД ОМВД России по г. XXXXXX майором полиции XXXXXX, я, ЛВОК, был признан виновным в совершении административного правонарушения, предусмотренного ч. 3.1 ст. 12.5 КоАП РФ. Мне было назначено административное наказание в виде административного штрафа в размере 500 (пятьсот) рублей.
Данное постановление считаю незаконным и необоснованным, поскольку оно вынесено с нарушением моих прав, предусмотренных Конституцией Российской Федерации, а также нормами КоАП РФ.
5 ноября 2012 г. в 17 часов 50 минут инспектором ДПС ст. л-т полиции XXXXXX в отношении меня был составлен протокол об административном правонарушении XXXXXX. В данном документе мною была сделана отметка (подпись) в поле «Ходатайствую о рассмотрении дела об административном правонарушении по месту моего жительства», кроме того, в графе «Объяснения лица, в отношении которого возбуждено дело об АПН» мною дополнительно было указано «прошу направить дело по месту моего жительства». Инспектор XXXXXX присутствовал при заполнении мною указанных полей протокола. Более того, на мой вопрос о месте рассмотрения дела, он пояснил, что дело будет направлено по месту моего жительства в ОГИБДД XXXXX района (имеется видеозапись данного момента). Определения об отказе в удовлетворении ходатайства о рассмотрении дела по месту моего жительства инспектором XXXXXX не выносилось.
После составления вышеуказанного протокола я ожидал повестки из ОГИБДД XXXXXX района с намерением явиться на рассмотрение данного дела, где хотел бы воспользоваться правами лица, в отношении которого ведется производство по делу об АПН, закрепленными ст. 25.1 КоАП РФ, в том числе правом на получение юридической помощи защитника, поскольку замер светопропускаемости стекол моего автомобиля производился с нарушениями требований ГОСТ, норм КоАП, положений «Административного регламента МВД РФ исполнения государственной функции по контролю и надзору за соблюдением участниками дорожного движения требований в области обеспечения безопасности дорожного движения», а также инструкции к прибору «Тоник».
Однако, дело об административном правонарушении было рассмотрено в мое отсутствие в ОГИБДД г. XXXXXX. Тем самым, я фактически был лишен предоставленных законом прав на участие в рассмотрении дела, представление доказательств (имеющейся видеозаписи), юридическую помощь защитника, рассмотрение дела по месту моего жительства, которые гарантированы Конституцией РФ и закреплены в КоАП РФ.
В соответствии со ст. 47 Конституции РФ никто не может быть лишен права на рассмотрение его дела в том суде и тем судьей, к подсудности которых оно отнесено законом.
В соответствии со ст. 29.5 КоАП РФ дело об административном правонарушении рассматривается по месту его совершения. По ходатайству лица, в отношении которого ведется производство по делу об административном правонарушении, дело может быть рассмотрено по месту жительства данного лица.
В обзоре судебной практики Верховного суда РФ за 3 квартал 2007г. указанно, что положения ч.1 ст. 29.5 КоАП РФ устанавливают альтернативную подсудность рассмотрения дел об административных правонарушениях, предоставляя лицу, в отношении которого ведется производство по делу об административном правонарушении, право на рассмотрение дела судом по месту его жительства.
По смыслу указанных норм, праву лица на рассмотрение дела по месту его жительства корреспондирует обязанность суда предоставить лицу, заявившему соответствующее ходатайство, такую возможность. С учетом этого произвольный отказ в удовлетворении такого ходатайства не допускается.
В соответствии с ч. 2 ст. 25.1 КоАП РФ Дело об административном правонарушении рассматривается с участием лица, в отношении которого ведется производство по делу об административном правонарушении. В отсутствие указанного лица дело может быть рассмотрено лишь в случаях, предусмотренных частью 3 статьи 28.6 настоящего Кодекса, либо если имеются данные о надлежащем извещении лица о месте и времени рассмотрения дела и если от лица не поступило ходатайство об отложении рассмотрения дела либо если такое ходатайство оставлено без удовлетворения.
Кроме того, постановление по делу об административном правонарушении из ОГИБДД г. XXXXXX было направлено почтой по другому адресу в XXXXXX, хотя я зарегистрирован и проживаю в XXXXXX. Данное почтовое отправление я получил только благодаря находчивости почтальона.
В связи с вышеизложенным, учитывая, что я фактически был лишен прав, предоставленных мне законом,

1. Постановление по делу об административном правонарушении от 8 ноября 2012 года XXXXXX в отношении ЛВОК – отменить;
2. Дело об административном правонарушении — прекратить.

В судебном заседании к материалам дела была приобщена видеозапись и объяснения ЛВОК:

Объяснения
к жалобе на постановление
по делу об административном правонарушении

В дополнение к доводам, изложенным в жалобе на постановление по делу об административном правонарушении XXXXXX, хочу пояснить следующее:
В ходе производства по делу об административном правонарушении сотрудниками ГИБДД допущены существенные нарушения норм КоАП РФ, которые не позволили всесторонне, полно и объективно рассмотреть дело:
1. В соответствии с п. 4.7.3 ГОСТа 51709-2001 светопропускание стекол, в том числе покрытых прозрачными цветными пленками, должно соответствовать ГОСТ 5727. Методы проверки прочих элементов конструкции установлены разделом 5.7 ГОСТа 51709-2001: 5.7.1 светопропускание стекол по 4.7.3 проверяют по ГОСТ 27902.
Требованиями ГОСТ установлено, что проверка светопропускаемости должна проводиться на чистом и сухом стекле, поскольку, только при этих условиях возможно получить реальные и объективные показания прибора.
В соответствии с п. 4.7. ГОСТ 5727-88 «Стекло безопасное для наземного транспорта. Общие технические условия» светопропускание стекол автотранспорта измеряют в трех точках каждого образца.
Однако, коэффициент светопропускания стекла моего автомобиля проводился инспектором ДПС ст. л-т полиции XXXXXX с помощью измерителя «Тоник» в одной точке на грязном стекле.
Кроме того, перед началом измерений инспектор XXXXXX не убедился в соответствии условий окружающей среды (температуры и влажности воздуха) допустимым значениям для проведения измерений в соответствии с разделом 1 «Условия испытаний» ГОСТа 27902-88, а именно:
• температура (+15 до +25) С;
• давление от 86 до 106 кПа;
• относительная влажность воздуха (+40 до +80)%
Это означает, что в ходе проверки светопропускаемости стекла, сотрудником ДПС могли быть не соблюдены общие технические условия, указанные в п. 4.7. ГОСТ 5727-88 и разделе 1 “Условия испытаний” ГОСТа 27902-88.
Заметим, что в силу ч. 3 ст. 15 Конституции РФ любые нормативные правовые акты, затрагивающие права, свободы и обязанности человека и гражданина, не могут применяться, если они не опубликованы официально для всеобщего сведения. Порядок такого опубликования утвержден Постановлением Правительства РФ от 13.08.1997 года № 1009 «Об утверждении правил подготовки нормативных правовых актов Федеральных органов исполнительной власти и их государственной регистрации». Технический паспорт и инструкция по эксплуатации прибора «Тоник» такую процедуру не проходили, а потому нормативно-правовыми актами РФ не являются, носят рекомендательный характер, и подменять собой требования ГОСТ не могут.
2. Из содержания ответа на вопрос №11 обзора судебной практики за III квартал 2008 года, утвержденного Постановлением Президиума Верховного суда РФ от 5 декабря 2008 года следует, что приборы для измерения светопропускания стекол вправе использовать только подразделения технадзора ГИБДД. Инспектор ДПС, не являясь сотрудником технадзора, не вправе производить проверку коэффициента светопропускаемости стекла, так как в данном случае он вторгается не в свою компетенцию.
3. В соответствии с п.6 ч.1 ст. 29.10 КоАП РФ, в постановлении по делу об административном правонарушении должно быть указано мотивированное решение по делу.

Закон о штрафе за не включенные дневные ходовые огни

С 1 октября по 1 мая, согласно п. 9.8 ПДД, на всех механических транспортных средствах вне населенных пунктов должны быть включены дневные ходовые огни, а в случае их отсутствия в конструкции транспортного средства — ближний свет фар .

По мнению патрульных полицейских, невыполнение вышеупомянутого требования ПДД влечет за собой привлечения нарушителя к административной ответственности согласно ч. 2 ст. 122 КоАП за нарушение права пользования внешними осветительными приборами или предупредительными сигналами при начале движения или изменении его направления. Санкция этой статьи предусматривает административный штраф в размере 425 грн.

Мы, в юридической компании АвтоЮрист, не согласны с такой позицией силовиков и утверждаем, что нарушитель вышеупомянутой нормы (действительно, невыполнение п. 9.8 ПДД — нарушение) должен отвечать по другой норме КоАП.

Прежде всего обратим внимание, что согласно статье 245 Кодекса Украины об административных правонарушениях задачами производства по делам об административных правонарушениях являются: своевременное, всестороннее, полное и объективное выяснение обстоятельств каждого дела, разрешение его в точном соответствии с законом, обеспечение исполнения вынесенного постановления, а также выявление причин и условий, способствующих совершению административных правонарушений, предупреждение правонарушений, воспитание граждан в духе соблюдения законов, укрепления законности.

То есть, рассматривая дело об административном правонарушении или патрульный полицейский, или суд должны решать его в точном соответствии с законом.

Фактически, ч. 2 ст. 122 Кодекса об административных правонарушениях предусматривает ответственность за «нарушение права пользования внешними осветительными приборами или предупредительными сигналами при начале движения или изменении его направления».

Одновременно, п. 9.8 ПДД предусматривает случаи, когда водитель обязан пользоваться ближним светом фар или дневными ходовыми огнями, когда он уже совершает движение, а не только его начинает.

Таким образом, совершая нарушение требований п. 9.8 ПДД, водитель-правонарушитель не может быть привлечен к ответственности за другое правонарушение, которое он не совершал.

Кодекс Украины об административных правонарушениях содержит норму, которая собственно и может применяться к нарушителю при нарушении п. 9.8 ПДД.

Согласно ст. 125 КоАП водителя можно привлечь к ответственности за другие нарушения правил дорожного движения. Именно под «другие нарушения ПДД» попадает не пользование ближним светом фар в светлое время суток с 1 октября по 1 мая. Ответственность за такое нарушение — предупреждение.

Знаем, что многие участники дорожного движения, в т.ч. и немало юристов, не согласны с такой позицией. Не признают этого и в патрульной полиции. И их мнение является в какой-то мере правильным. Действительно, анализируя реестр судебных решений, находим немало решений суда, которые не отменяют такие штрафы. Вместе с тем, есть и немалое количество решений, в которых суды согласны с указанной нами позицией (кстати, свою позицию мы неоднократно доказывали в суде).

Вместе с тем, есть универсальный способ избежать ответственности за нарушение ПДД — не нарушать этих же Правил дорожного движения.

По нашему убеждению, основная задача ПДД — создать безопасные условия дорожного движения для всех его участников. Часто, незначительное нарушение ПДД приводит к ДТП с пострадавшими, что может привести уже не к административной ответственности. По ДТП, в котором пострадавшие получают травмы предусмотрена уже уголовная ответственность.

В любом случае, позиция, изложенная выше относительно правомерности наложения штрафа за движение без ближнего света фар по ч. 2 ст. 122 КоАП была подтверждена судебными решениями (например, Постановлением Каховского горрайонного суда Херсонской области). Поэтому использовать ее при обжаловании соответствующего штрафа имеет смысл.

В наших следующих статьях мы будем рассказывать о наших правовых позициях при обжаловании штрафов за нарушение ПДД. Мы будем давать ссылки на конкретные нормы закона и ссылаться на конкретные судебные решения, которые водители смогут самостоятельно использовать. Следите за нашими публикациями, подписывайтесь на нашу страницу в Facebook.com/AutoYrist и на канал в YouTube.com/BogdanGlyadyk чтобы не пропустить.

Ранее АвтоЮрист рассказывал для чего нужен адвокат по делам о лишении водительских прав.

Юридическая консультация адвоката, взыскание причиненного материального и морального вреда, представительство в судах, защита в уголовном производстве, участие в следственных действиях, подготовка документов (заявлений, жалоб, претензий) в полицию, в суд, к юридическим и физическим лицам, выезд адвоката на место ДТП, к клиенту в офис, возврат водительских прав, взыскание ущерба, причиненного при ДТП и др.

Популярное:

  • Суд вологда развод заявление Суд вологда развод заявление понедельник-четверг:с 8.30 до 17.30 ГРАФИК РАБОТЫ ПРИЁМНОЙ СУДА: понедельник-четверг:с 8.30 до 17.30 суббота, воскресенье:выходные дни Добрый день! По расписке Кустов Алексей Сергеевич из Сосновки, Вологодский р-н, Вологодская обл., должен сумму 6631 руб. ИП […]
  • Ч3 Ст 1594 ук рф Постановление Конституционного Суда РФ от 11 декабря 2014 г. № 32-П “По делу о проверке конституционности положений статьи 159.4 Уголовного кодекса Российской Федерации в связи с запросом Салехардского городского суда Ямало-Ненецкого автономного округа” Именем Российской […]
  • Экспертизы по ст 228 Статья 228 экспертиза Доброй ночи.. Задержали с наркотиками ..амфетамин 1.25г. на контрольной закупке, почему меня не отправили сразу на экспертизу? и не отправляют до сих пор, в чём подвох? дело завели.. к следователю не попал..ушёл на больничный.. по какой статье могут вести, сбыта не […]
  • Трудовой кодекс рф ст 184 Статья 184. Гарантии и компенсации при несчастном случае на производстве и профессиональном заболевании При повреждении здоровья или в случае смерти работника вследствие несчастного случая на производстве либо профессионального заболевания работнику (его семье) возмещаются его утраченный […]
  • Эвакуация автомобилей коап Эвакуация при нарушении правил парковки Внимание! С 19 июня 2015 года действуют новые правила эвакуации автомобилей Эвакуация уже не является большой редкостью и во многих городах страны это является основным способом борьбы с нарушением правил парковки. В этом материале мы рассмотрим […]
  • Перенос баланса в сумме на лицевой счет Перевод средств С помощью услуги «Перевод средств» вы можете пополнить счет абонентов Киевстар и других мобильных операторов. Перевод средств *124*[сума]*380[номер]#Показать код Подтверждение перевода *125#Показать код Проверить состояние счета *111#Показать код Как перевести […]