Ч2 ст 112 гпк

Господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;

3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення;

4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду;

5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Коментована стаття передбачає окрему процесуальну форму судового процесу, згідно з якою у разі наявності певних обставин, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявни­кові на момент розгляду спору, господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за заявою зацікавленої сторони.

Відповідно до роз’яснення президії Вищого господарського суду України від 21 травня 2002 р. № 04-5/563 «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими об­ставинами» (далі — Роз’яснення) до нововиявлених обставин належать матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактич­ними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені. Днем виникнення цих обставин слід вважати день, коли вони стали або мали стати відомими заявникові. Якщо нововиявлена об­ставина пов’язана з вироком чи рішенням суду, днем виникнення такої обставини вважається день набрання законної сили вироком чи рішенням суду, які покладено в основу відповідного судового акта, або день коли заявникові стало чи мало стати відомо про набрання сили вироком чи рішенням.

Відповідно до Роз’яснення скасування чи зміна нормативного акта, на якому ґрунтувалось судове рішення, може вважатись нововиявленою обставиною лише за умови, якщо в акті, яким скасовано чи змінено попередній, зазначено про надання йому зворотної сили. До нововиявлених обставин слід відносити прийняття Конституційним Судом України рішення про визнання законів та інших нормативно-правових актів, зазначених у п. 1 ст. 13 Закону України «Про Конституційний Суд України», такими, що не відповідають Конституції України. Не може вважатися нововиявленою обставиною висновок Конституційного Суду України про офіційне тлумачення положень Конституції України та законів України, у тому числі й у випадку, коли це тлумачення суперечить роз’ясненням Верховного Суду України з питань застосування законодавства або рекомендаційному роз’ясненню Вищого спеціалізованого суду з питань застосування законодавства щодо розгляду справ відповідної судової юрисдикції.

Щодо видів судових рішень, які можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами, див. ст. 114 цього Кодексу та комен­тар до неї.

Господарський процесуальний кодекс України
Стаття 112. Розгляд заяви про забезпечення доказів

1. Заява про забезпечення доказів розглядається у судовому засіданні в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з особливостями, встановленими цією статтею.

2. Заява розглядається не пізніше п’яти днів з дня її надходження до суду.

3. Заявник та інші особи, які можуть отримати статус учасників справи, повідомляються про дату, час і місце судового засідання, проте їх неявка не перешкоджає розгляду поданої заяви.

4. Суд за клопотанням заявника може забезпечити докази без повідомлення інших осіб, які можуть отримати статус учасників справи:

1) у невідкладних випадках;

2) якщо неможливо встановити, хто є або стане такими особами;

3) у разі якщо повідомлення іншої сторони може унеможливити або істотно ускладнити отримання відповідних доказів.

5. За результатами розгляду заяви про забезпечення доказів суд постановляє ухвалу про задоволення чи відмову у задоволенні заяви.

6. У разі задоволення заяви суд в ухвалі зазначає доказ, а також дії, що необхідно вчинити для його забезпечення.

7. Оскарження ухвали про забезпечення доказів не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає розгляду справи.

8. Суд, вирішуючи питання про забезпечення доказів, може зобов’язати заявника надати забезпечення відшкодування збитків, що можуть бути заподіяні у зв’язку із забезпеченням доказів. Таке забезпечення відшкодування збитків здійснюється за правилами зустрічного забезпечення, встановленими главою 10 цього Кодексу. Збитки, спричинені забезпеченням доказів, відшкодовуються в порядку, визначеному законом з урахуванням положень статті 146 цього Кодексу.

9. Якщо після вчинення процесуальних дій щодо забезпечення доказів позовну заяву подано до іншого суду, протоколи та інші матеріали щодо забезпечення доказів надсилаються до суду, який розглядає справу.

10. Ухвала про забезпечення доказів (крім забезпечення доказів шляхом допиту свідків, призначення експертизи, огляду доказів) є виконавчим документом та виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Статья 112 ГПК РФ. Восстановление процессуальных сроков

Новая редакция Ст. 112 ГПК РФ

1. Лицам, пропустившим установленный федеральным законом процессуальный срок по причинам, признанным судом уважительными, пропущенный срок может быть восстановлен.

2. Заявление о восстановлении пропущенного процессуального срока подается в суд, в котором надлежало совершить процессуальное действие, и рассматривается в судебном заседании. Если иное не предусмотрено настоящим Кодексом, лица, участвующие в деле, извещаются о времени и месте судебного заседания, однако их неявка не является препятствием к разрешению поставленного перед судом вопроса.

3. Одновременно с подачей заявления о восстановлении пропущенного процессуального срока должно быть совершено необходимое процессуальное действие (подана жалоба, представлены документы), в отношении которого пропущен срок.

4. Заявление о восстановлении пропущенного процессуального срока подачи кассационных жалобы, представления соответственно в президиум верховного суда республики, краевого, областного суда, суда города федерального значения, суда автономной области, суда автономного округа, окружного (флотского) военного суда, установленного частью второй статьи 376 настоящего Кодекса, подается в суд, рассмотревший дело по первой инстанции.

Пропущенный процессуальный срок подачи кассационных жалобы, представления в судебную коллегию Верховного Суда Российской Федерации, установленный частью второй статьи 376 настоящего Кодекса, и пропущенный процессуальный срок, установленный соответственно частью второй статьи 391.2 и частью второй статьи 391.11 настоящего Кодекса, могут быть восстановлены судьей Верховного Суда Российской Федерации.

Пропущенный процессуальный срок, установленный соответственно частью второй статьи 376, частью второй статьи 391.2 и частью второй статьи 391.11 настоящего Кодекса, может быть восстановлен только в исключительных случаях, когда суд признает уважительными причины его пропуска по обстоятельствам, объективно исключающим возможность подачи кассационной или надзорной жалобы в установленный срок (тяжелая болезнь лица, подающего жалобу, его беспомощное состояние и другое), и эти обстоятельства имели место в период не позднее одного года со дня вступления обжалуемого судебного постановления в законную силу.

5. Определение суда о восстановлении или об отказе в восстановлении пропущенного процессуального срока может быть обжаловано.

Комментарий к Статье 112 ГПК РФ

1. Восстановление пропущенных процессуальных сроков применяется только к срокам, которые установлены законом. Является ли причина пропуска срока уважительной, решается судом в зависимости от конкретных обстоятельств дела. Заинтересованное лицо, которое обратилось в суд с просьбой о восстановлении срока, обязано доказать, что у него не было возможности выполнить в срок процессуальное действие (тяжелое стечение обстоятельств, срочная служебная командировка, болезнь и т.п.).

2. Право подачи заинтересованным лицом заявления о восстановлении пропущенного срока не ограничивается каким-либо временем. Заявление подается в суд, в котором должно быть совершено процессуальное действие. В случае явки в судебное заседание лиц, участвующих в деле, они вправе давать объяснения по существу вопроса.

3. Заинтересованное лицо, обращаясь в суд с заявлением о восстановлении пропущенного процессуального срока, обязано одновременно совершить необходимое процессуальное действие, в отношении которого пропущен срок.

Несовершение процессуального действия может служить основанием для вынесения судом определения об отказе в восстановлении пропущенного процессуального срока.

4. Заявление о восстановлении пропущенного процессуального срока на обжалование судебных постановлений в суд надзорной инстанции (шесть месяцев со дня их вступления в законную силу) в соответствии со ст. 376, ч. 2 ст. 391.2 и ч. 2 ст. 391.11 ГПК РФ подается в суд, рассматривающий дело по первой инстанции. Данный срок может быть восстановлен только в случаях, когда суд признает уважительными причины его пропуска по обстоятельствам, объективно исключающим возможность подачи кассационной или надзорной жалобы в установленный срок. К таким уважительным причинам законодатель относит следующие: тяжелую болезнь лица, подающего жалобу; его беспомощное состояние и др. Кроме того, данные уважительные причины должны наличествовать в период не позднее одного года со дня вступления обжалуемого судебного постановления в законную силу.

5. Определение о восстановлении пропущенного процессуального срока или об отказе в этом выносится судьей единолично или судом коллегиально. Это зависит от того, в каком составе рассматривалось дело. Определение должно быть мотивированным. На определение суда о восстановлении или об отказе в восстановлении пропущенного процессуального срока может быть подана частная жалоба.

Другой комментарий к Ст. 112 Гражданского процессуального кодекса Российской Федерации

1. В соответствии с комментируемой статьей восстановлению подлежит лишь процессуальный срок, который установлен федеральным законом.

Процессуальный срок, установленный судом, восстановлению не подлежит, а может быть лишь продлен судом.

Пропущенный для совершения процессуального действия срок, предусмотренный федеральным законом, может быть восстановлен судом при наличии уважительных причин. Отнесение причин пропуска процессуального срока к уважительным или неуважительным является прерогативой суда. Суд в этом случае действует в пределах предоставленной ему законом свободы усмотрения, учитывая все обстоятельства конкретного дела (см. п. 1.2 Постановления Конституционного Суда РФ от 5 февраля 2007 г. N 2-П «По делу о проверке конституционности положений статей 16, 20, 112, 336, 376, 377, 380, 381, 382, 383, 387, 388 и 389 Гражданского процессуального кодекса Российской Федерации в связи с запросом Кабинета Министров Республики Татарстан, жалобами открытых акционерных обществ «Нижнекамскнефтехим» и «Хакасэнерго», а также жалобами ряда граждан» ).
———————————
СЗ РФ. 2007. N 7. Ст. 932.

2. Для восстановления пропущенного срока на совершение процессуального действия заинтересованному лицу необходимо обратиться в суд с соответствующим заявлением.

Заявление о восстановлении пропущенного срока подается в суд, в котором это действие должно быть совершено. Организации и физические лица при подаче в суд заявлений о восстановлении пропущенных сроков освобождаются от уплаты государственной пошлины.

К заявлению о восстановлении срока заявителем должны быть приложены документы, подтверждающие уважительность пропуска срока. Лицо, пропустившее срок, обязано в суде доказать обстоятельства, подтверждающие уважительные причины пропуска (см. Определения Судебной коллегии по гражданским делам Верховного Суда РФ от 17 марта 2004 г. по делу N 36-Г04-1 , от 26 мая 2004 г. по делу N 94-Г04-1).

Заявление о восстановлении пропущенного процессуального срока рассматривается судом в судебном заседании с обязательным извещением всех лиц, участвующих в деле. В случае их неявки суд рассматривает заявление в их отсутствие.

По итогам рассмотрения заявления суд выносит определение, в котором либо удовлетворяет заявление и восстанавливает пропущенный срок, либо отказывает в восстановлении срока.

3. Гражданский процессуальный кодекс РФ обязывает лицо, подающее заявление о восстановлении срока, одновременно с подачей этого заявления совершить те процессуальные действия, которые оно желает совершить при восстановлении пропущенного срока (подача жалобы, заявления, представление документов).

Суд в определении указывает о восстановлении срока и об исполнении процессуального действия, в отношении которого был пропущен срок.

4. В соответствии с ч. 2 ст. 376, ч. 2 ст. 389 ГПК судебные постановления могут быть обжалованы в суд надзорной инстанции в течение шести месяцев со дня их вступления в законную силу при условии, что указанными лицами были исчерпаны иные установленные ГПК РФ способы обжалования судебного постановления до дня его вступления в законную силу. Установленный в данной норме процессуальный срок в случае его пропуска по уважительным причинам может быть восстановлен.

Действующая редакция ч. 4 ст. 112 ГПК устанавливает ограничения для восстановления шестимесячного срока на обжалование, определяя, что уважительные причины, исключающие возможность своевременного обращения в суд с надзорной жалобой, должны иметь место или произойти не позднее одного года со дня вступления судебного постановления в законную силу.

Законодатель в целях обеспечения правовой определенности вступившего в законную силу судебного акта ввел пресекательный срок, в течение которого возможно рассматривать ходатайства о восстановлении срока на подачу надзорной жалобы, представления, определив его в один год с момента вступления в законную силу обжалуемого судебного акта.

Заявление о восстановлении срока подается в суд, который рассматривал дело по первой инстанции.

5. Определение о восстановлении или об отказе в восстановлении пропущенного процессуального срока является объектом обжалования, на него в течение 10 дней с момента вынесения может быть принесена частная жалоба.

Ч2 ст 112 гпк

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., – головуючого (доповідач у справі),

товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ізі лайф», м. Київ

від 20.05.2013р. господарського суду Донецької області

від 19.06.2013 р. Донецького апеляційного господарського суду

№ 45/69б господарського суду Донецької області

товариства з обмеженою відповідальністю «Дон-Озон», м. Донецьк

Галунець Д.Г., м. Горлівка Донецької області

представники сторін у судове засідання не зявилися.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 26.08.2011 р. за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Даліса» порушено провадження у справі № 45/69б про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Дон-Озон».

Ухвалою господарського суду Донецької області від 05.10.2011 р. за результатами підготовчого засідання визнано грошові вимоги ініціюючого кредитора до боржника, призначено розпорядника майна, зобов’язано його вчинити певні дії.

19.04.2013 р. боржник звернувся із заявою про перегляд ухвали від 05.10.2011 р. за нововиявленими обставинами.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 20.05.2013 р. (суддя Гурова А.І.) заяву боржника про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали за результатами підготовчого засідання від 05.10.2011 р. задоволено, вказану ухвалу скасовано, провадження по справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Дон-Озон» припинено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.06.2013 р. (судді: М’ясищев А.М. – головуючий, Будко Н.В., Манжур В.В.) зазначену ухвалу залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ізі лайф» ( далі — скаржник) звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм процесуального права, зокрема ст. 6 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, чинній до 19.01.2013 р.) ( далі – Закон про банкрутство ), ст. ст. 43, 101, 103 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) .

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для порушення провадження у даній справі про банкрутство стали безспірні грошові вимоги ініціюючого кредитора до боржника в сумі 400 000 грн., які підтверджувались рішенням Постійно діючого Третейського суду «Факт» від 17.01.2011 р. у справі №01/23-2011 та виданими на його виконання виконавчим листом Ленінського районного суду м. Донецька від 09.08.2011 р., постановою державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження від 19.08.2011 р.

Стаття 112 ГПК України містить вичерпний перелік підстав, за яких господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Зокрема, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 112 ГПК України перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може мати місце у разі скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду.

У якості нововиявленої обставини боржник послався на те, що рішенням Постійно діючого Третейського суду «Факт» від 10.08.2012 р. у справі № 07/11д-2012 було скасовано рішення цього ж суду від 17.01.2011 р. у справі №01/23-2011 про стягнення з боржника на користь ініціюючого кредитора 400 000 грн. У зв’язку з цим ухвалою Ленінського районного суду м. Донецька від 29.03.2013 р. у справі № 6/260/3/2013 виданий на виконання скасованого рішення третейського суду виконавчий лист було визнано таким, що не підлягає виконанню.

Отже, факт скасування рішення третейського суду, на якому ґрунтувались грошові вимоги ініціюючого кредитора до боржника та подальше визнання виданого на виконання цього рішення виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, спростовують обставини, які було покладено в основу ухвали від 05.10.2011 р., тобто за своєю суттю є нововиявленими обставинами в розумінні п. 4 ч. 2 ст. 112 ГПК України.

За таких умов, встановивши, що грошові вимоги ініціюючого кредитора до боржника не є безспірними, тобто не відповідають вимогам ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов правомірного висновку про необхідність припинення провадження у справі про банкрутство, як безпідставно порушеного.

Відтак, доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх судових інстанцій.

За таких обставин оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, як законні та обґрунтовані.

З урахуванням наведеного та керуючись ст. 6 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 – 111 11 , 112 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ізі лайф» залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Донецької області від 20.05.2013 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.06.2013 р. у справі № 45/69б залишити без змін.

Постанова ВГСУ від 22.02.2017 року у справі №902/273/13-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

22 лютого 2017 року Справа № 902/273/13-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., — головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Короткевича О.Є., розглянувши касаційну скаргу гр. ОСОБА_4, м. Вінниця на ухвалу від 17.11.2016 господарського суду Вінницької області та постанову від 20.12.2016 Рівненського апеляційного господарського суду у справі№ 902/273/13-г господарського суду Вінницької області про банкрутство закритого акціонерного товариства «Гефест плюс», м. Вінниця кредитори 1. Управління пенсійного фонду України у м. Вінниці; 2. Вінницька об’єднана Державна податкова інспекція Вінницької області; 3. приватне акціонерне товариство РМК «Торгтехніка», м. Вінниця; 4. товариство з обмеженою відповідальністю «Центрцемент», м. Вінниця; 5. Центральний територіальний департамент Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, м. Київ; 6. гр. ОСОБА_5, м. Вінниця ліквідатор Гонта О.А., м. Вінниця в судовому засіданні взяв участь:

ліквідаторГонта О.А., особисто

У провадженні господарського суду Вінницької області знаходиться справа № 902/273/13-г про банкрутство закритого акціонерного товариства «Гефест плюс» (далі — ЗАТ «Гефест плюс», боржник) , порушена ухвалою від 05.03.2013 в порядку ст. 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-V, далі — Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Вінницької області від 05.03.2013 визнано боржника банкрутом, відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора та інше.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 25.04.2014 у справі № 902/273/13-г , залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.06.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 09.12.2014 , затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, ліквідовано ЗАТ «Гефест плюс» та припинено провадження у справі про банкрутство.

У травні 2016 року гр. ОСОБА_4 ( далі — заявник ) звернувся до суду із заявою про перегляд ухвали суду першої інстанції від 25.04.2014 за нововиявленими обставинами відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 112 Господарського процесуального кодексу України ( далі — ГПК України ). В якості нововиявленої обставини заявник послався на існування нереалізованого нерухомого майна боржника, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (далі — об’єкт нерухомості боржника).

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 30.06.2016 у справі № 902/273/13-г задоволено вказану заяву гр. ОСОБА_4; ухвалу господарського суду Вінницької області від 25.04.2014 про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу та припинення провадження у справі скасовано за нововиявленими обставинами; провадження у справі про банкрутство ЗАТ «Гефест плюс» поновлено зі стадії ліквідаційної процедури.

Рішення суду мотивоване тим, що в матеріалах інвентаризаційної справи по об’єкту нерухомого майна боржника та у Єдиному реєстрі нерухомого майна відсутні докази відчуження ЗАТ «Гефест плюс» частини нерухомості площею 8 714,4 кв.м. У зв’язку з чим, ліквідація боржника у 2014 році відбулася передчасно з огляду на наявність нереалізованого майна боржника.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 17.11.2016 у справі № 902/273/13-г (суддя Міліціанов Р.В.) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, ліквідовано ЗАТ «Гефест плюс», припинено провадження у справі про банкрутство з огляду на відсутність майна та коштів на рахунку боржника.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.12.2016 ( судді: Крейбух О.Г. — головуючий, Мамченко Ю.А., Савченко Г.І.) апеляційну скаргу гр. ОСОБА_4 залишено без задоволення, а ухвалу місцевого господарського суду від 17.11.2016 залишено без змін із тих же підстав.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, заявник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу від 17.11.2016 та постанову від 20.12.2016, справу передати на розгляд до господарського суду Вінницької області на стадію ліквідації в іншому складі суду.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм матеріального та процесуального права, а саме положень ст. ст. 42, 46 Закону про банкрутство, ст. 43 ГПК України. Заявник зазначає, що ліквідатором не були оскаржені ряд сумнівних правочинів боржника та порушено порядок затвердження звіту ліквідатора комітетом кредиторів. Крім того, заявник вказує на те, що судами не надано належної оцінки обставині щодо ймовірного існування ознак фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства ЗАТ «Гефест плюс».

Заслухавши пояснення учасника судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно із статтею ст. 111 7 ГПК України , переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

При цьому, суд касаційної інстанції не зв’язаний доводами касаційної скарги щодо порушення чи неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права та може встановлювати порушення чи неправильне застосування відповідних норм, на які не було посилання в такій скарзі.

Разом з тим, у разі коли за результатами перевірки судом касаційної інстанції буде встановлено, що фактичні обставини, які входять до предмета доказування у цій справі, з’ясовані судом першої або апеляційної інстанції з достатньою повнотою, однак допущено помилки у застосуванні норм матеріального права, як наслідок висновки суду першої та апеляційної інстанції не відповідають цим обставинам, суд касаційної інстанції приймає нове рішення.

За приписами частини 2 статті 4 1 ГПК України справи про банкрутство розглядаються в порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі якщо відсутній предмет спору.

Слід зазначити, що Законом про банкрутство не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі про банкрутство у випадках безпідставності його порушення або ж поновлення. При цьому пунктом 36 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство» від 18.12.2009 р. N 15 визначено, що у таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).

Між тим необхідність припинення безпідставно порушеної або поновленої справи про банкрутство обґрунтована насамперед тим, що на учасників такої процедури поширюються певні правові наслідки з огляду на перебування боржника в особливому правовому статусі.

Як встановлено судами попередніх інстанцій ухвалою господарського суду Вінницької області від 30.06.2016 у справі № 902/273/13-г скасовано ухвалу від 25.04.2014 за нововиявленими обставинами та поновлено провадження у справі про банкрутство ЗАТ «Гефест плюс» майже через два роки після ліквідації останнього.

Відповідно до статті 112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами у випадку, зокрема, наявності істотних для справи обставин, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

У розумінні вказаної статті до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство.

Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи , по-третє , істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення (п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 17 «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами»).

Між тим, скасовуючи на підставі ст. 112 ГПК України ухвалу господарського суду Вінницької області від 25.04.2014, суд у якості нововиявленої обставини послався на подані гр. ОСОБА_4 матеріали інвентаризаційної справи по об’єкту нерухомості боржника, що не містять доказів відчуження частини нерухомого майна боржника площею 8 714,4 кв.м.

У зв’язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про наявності у боржника нереалізованого в процедурі банкрутства майна, що є належною підставою для поновлення провадження у справі за нововиявленими обставинами в порядку ст. 112 ГПК України.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Між тим, якщо будь-які докази, що існували на момент розгляду справи по суті з невідомих причин не були подані одним з учасників цієї справи до господарського суду для розгляду, не можуть вважатися нововиявленими обставинами у розумінні ст. 112 ГПК України. Такі докази є виключно новими доказами, що можуть бути заявлені при апеляційному перегляді судового рішення, однак не є підставою для його скасування за нововиявленими обставинами.

При цьому за наслідком огляду матеріалів інвентаризаційної справи по об’єкту нерухомого майна боржника господарським судом Вінницької області було встановлено, що боржнику належить нерухоме майно загальною площею 9206,8 кв. м. (49/50 частини будинковолодіння — свідоцтво № 50 від 11.04.2003 р., видане на підставі Рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 08.04.2003 року), а також 1/50 частина будинковолодіння, що складається з будівлі складу повернення взуття літ «К» загальною площею 223,7 кв. м. (реєстраційне посвідчення від 22.01.2004 року).

Разом з тим, матеріали інвентаризаційної справи містять відомості про продаж ЗАТ «Гефест Плюс» частини нерухомості площею 435,7 кв.м. (договору купівлі — продажу від 27.10.2004). Однак докази відчуження іншої частини нерухомості площею 8 714,4 кв.м. відсутні як в матеріалах інвентаризаційної справи, так і Єдиному реєстрі нерухомого майна.

Тобто, наявність у боржника нерухомого майна площею 8 714,4 кв.м., підтверджується свідоцтвом від 11.04.2003 та реєстраційним посвідченням від 22.01.2004 , що могло бути відомо на час порушення провадження у справі ЗАТ «Гефест плюс» у 2013 році. Відтак обставини помилково визначені місцевим господарським судом, як нововиявлені є виключно новими у цій справи, докази яких не були своєчасно подані на розгляд до господарського суду .

При цьому залишення цих фактів поза увагою ряду учасників справи про банкрутство, не надає їм, відповідно до ст. 112 ГПК України, статусу нововиявлених обставин у цій справі, оскільки останні могли бути відомі на момент винесення ухвали від 25.04.2014.

Також слід зауважити, що після поновлення у червні 2016 року провадження у справі про банкрутство ЗАТ «Гефест плюс», ухвалою господарського суду Вінницької області від 14.07.2016 ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Гонту О.А.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, арбітражному керуючому Гонті О.А. не відшкодовувались та не виплачувались витрати, понесені за час виконання повноважень ліквідатора боржника, що склали 235,35 грн. та заборгованість з оплати основної грошової винагороди в розмірі 24 054,41 грн. з огляду на відсутність будь-яких майнових активів боржника, та ухвалою від 17.11.2016 визнані погашеними за недостатністю майна боржника на підставі ч. 5 ст. 45 Закону про банкрутство.

Крім того, провадження у справі про банкрутство ЗАТ «Гефест плюс» здійснюється за новою редакцією Закону про банкрутство, яка на відміну від старої редакції закону, не передбачає механізму сплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого за рахунок коштів кредиторів, як це було передбачено ч. 10 ст. 3 1 Закону про банкрутство, у редакції чинній до 19.01.2013.

Натомість ч. 5 ст. 115 Закону про банкрутство встановлено, що сплата грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого здійснюються за рахунок наявних у боржника коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника, або коштів, одержаних від продажу майна (майнових прав) боржника.

Отже, місцевим господарським судом були грубо порушені норми процесуального права, що мало наслідком безпідставне поновлення провадження у цій справі за нововиявленими обставинами та спричинило додаткове затягування процедури банкрутства й призвело до прямих збитків учасників цієї процедури.

Втім, місцевий господарський суд вказаного не врахував, а апеляційний господарський суд на допущені порушення уваги не звернув та їх не усунув.

У зв’язку з чим суд касаційної інстанції вважає за необхідне застосувати повноваження, передбачені ст. 111 9 ГПК України, скасувати оскаржувані судові рішення, як незаконні та необґрунтовані, та припинити провадження у даній справі про банкрутство відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, як безпідставно поновлене.

З урахуванням викладеного та керуючись п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 — 111 11 , 111 13 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Касаційну скаргу гр. ОСОБА_4 задовольнити частково.

2. Ухвалу господарського суду Вінницької області від 17.11.2016 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 20.12.2016 у справі № 902/273/13-г скасувати.

3. Провадження у справі № 902/273/13-г про банкрутство закритого акціонерного товариства «Гефест плюс» припинити.

Популярное:

  • Услуги юриста йошкар ола Юристы, адвокаты, нотариусы Адрес 424000, г. Йошкар-Ола Район города Центральный м-он Телефон (8362) 31-31-81, 61-12-75, 8-904-724-31-81, 8-902-101-16-75 Адрес 424000, Республика Марий Эл, г. Йошкар-Ола, ул. Карла Маркса, 110, оф. 210 Телефон (8362) 33-11-16, 33-11-17 Адрес 424000, г. […]
  • П 2 ст 112 нк Статья 112 НК РФ. Обстоятельства, смягчающие и отягчающие ответственность за совершение налогового правонарушения СТ 112 НК РФ. 1. Обстоятельствами, смягчающими ответственность за совершение налогового правонарушения, признаются: 1) совершение правонарушения вследствие стечения тяжелых […]
  • Массовые беспорядки в европе 2005 Погромы в Сент-Луисе: более 80 человек задержаны в ходе массовых беспорядков © Автономная некоммерческая организация «ТВ-Новости», 2005—2018 гг. Все права защищены. Сетевое издание rt.com зарегистрировано Роскомнадзором 21 декабря 2016 г., свидетельство Эл № ФС 77-68119 Главный […]
  • Трудовой кодекс от 1 февраля 2002 года С 1 февраля вступает в силу новый Трудовой кодекс РФ С 1 февраля 2002 года в России вступает в силу новый Трудовой кодекс. Он был принят Госдумой 21 декабря 2001 года, одобрен Советом Федерации 26 декабря и 31 декабря подписан президентом России. По сведениям РИА "Новости", в новом […]
  • Заявление об отводе судьи апк рф uristinfo.net Статья 24. Заявления о самоотводах и об отводах Комментарий к статье 24 1. При наличии оснований, указанных в законе, для отвода судьи, арбитражного заседателя, помощника судьи, секретаря судебного заседания, эксперта, переводчика указанные лица обязаны заявить самоотвод. […]
  • Независимая оценка недвижимости для наследства Оценка недвижимости для наследства — 21 марта 2013 г. Со вступлением в силу изменений в соответствии с приказом Министерства юстиции Украины от 30.05.2012г. №809/5 «О внесении изменений в приказ Министерства юстиции Украины от 07 февраля 2002 г. №7/5», выписки из Реестра прав […]