Кодекс Украины об административных нарушениях
Статья 111. Нарушение правил безопасности полетов

Размещение в районе аэродрома каких-либо знаков и устройств, похожих на маркировочные знаки и устройства, принятые для распознавания аэродромов, или сжигание пиротехнических изделий без разрешения администрации аэропорта, аэродрома, или устройство объектов, способствующих массовому скоплению птиц, опасных для полетов воздушных судов, —

влечет наложение штрафа на граждан от пятидесяти до четырехсот необлагаемых минимумов доходов граждан и на должностных лиц — от шестидесяти до пятисот необлагаемых минимумов доходов граждан.

Невыполнение правил о размещении ночных и дневных маркировочных знаков или устройств на зданиях и сооружениях —

влечет наложение штрафа на граждан от пятидесяти до четырехсот необлагаемых минимумов доходов граждан и на должностных лиц — от шестидесяти до пятисот необлагаемых минимумов доходов граждан.

Повреждение аэродромного оборудования, аэродромных знаков, воздушных судов и их оборудования —

влечет наложение штрафа от пятидесяти до четырехсот необлагаемых минимумов доходов граждан.

Проход или проезд без надлежащего разрешения по территории аэропортов (кроме аэровокзалов), аэродромов, объектов радио- и светообеспечения полетов —

влечет наложение штрафа от шестидесяти до пятисот необлагаемых минимумов доходов граждан.

Выполнение полетов с нарушением нормативно-правовых актов, регулирующих деятельность авиации, —

влечет наложение штрафа от шестидесяти до пятисот необлагаемых минимумов доходов граждан.

Статья 111. КОАП РК
Невыполнение родителями или другими законными представителями обязанностей по воспитанию детей

Сноска. Заголовок статьи 111 с изменениями, внесенными Законом РК от 10.07.2009 N 176-IV (порядок введения в действие см. ст. 2). 1. Невыполнение без уважительных причин родителями или другими законными представителями обязанностей по воспитанию и обучению несовершеннолетних детей —

влечет штраф в размере от пяти до десяти месячных расчетных показателей.

2. Действия, указанные в части первой настоящей статьи, повлекшие систематическое употребление несовершеннолетними алкогольных напитков, наркотических средств и психотропных веществ либо занятие бродяжничеством или попрошайничеством, а равно совершение ими деяния, содержащего признаки преступления или умышленного административного правонарушения, —

влекут штраф на родителей или других законных представителей в размере двадцати месячных расчетных показателей.

Сноска. Статья 111 с изменениями, внесенными законами РК от 27.07.2007 N 314 (вводится в действие с 1 января 2008 г.); от 10.07.2009 N 176-IV (порядок введения в действие см. ст. 2); от 23.11.2010 № 354-IV (вводится в действие по истечении десяти календарных дней после его первого официального опубликования).

Ст 111 коап

Тема 2

Адміністративне правопорушення та його юридичний склад

§1. Поняття адміністративного правопорушення (проступку).

Нормативне розуміння адміністративного проступку дає Кодекс України про адміністративні правопорушення, який був прийнятий у 1984 році. Саме він закріплює, як ми уже зазначали, у своїх статтях його поняття (ст. 9), визначає критерії за якими розмежовується вчинення адміністративного правопорушення умисно (ст. 10) і вчинення адміністративного правопорушення з необережності (ст. 11), описує діяння, які визнаються адміністративними проступками (ст. 41 — 212).

Отже, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст. 9 КУпАП).

Адміністративному правопорушенню властиві такі загально-правові ознаки:

1) передусім, це діячи бездіяльність, тобто — діяння, а не думки, бажання чи інші подібні прояви психічної діяльності людей;

2) суспільна шкідливість (цю ознаку дехто ототожнює з антигромадською спрямованістю або суспільною небезпекою);

3) протиправність (подібне діяння завжди посягає на загальнообов’язкові правила, встановлені тим чи іншим нормативним актом);

4) винуватість (таке діяння, як прояв волі і свідомості особи, повинно бути завжди винним, тобто вчиненим умисно або з необережності);

5) адміністративна карність (подібне протиправне, винне діяння буде визнане адміністративним проступком тільки тоді, коли за його вчинення законодавством передбачено адміністративну відповідальність).

Крім цього, адміністративним правопорушенням властивий ще цілий ряд характерних ознак, які утворюють їх юридичні склади. Слід зауважити, що залежно від юридичних властивостей розрізняють ознаки як такі, що мають юридичне значення, і які такого значення не мають. В свою чергу юридичне значущі ознаки можуть входити до юридичного складу правопорушення (так звані конструктивні ознаки), інші ж з них до такого складу не входять (наприклад, обставини, що пом’якшують чи обтяжують відповідальність тощо).

Слід зазначити, що у КУпАП виділені наступні групи адміністративних правопорушень (проступків):

  • у галузі охорони праці і здоров’я населення (глава 5);
  • що посягають на власність (глава 6);
  • у сфері охорони природи, використання природних ресурсів, охорони культурної спадщини (глава 7);
  • у промисловості, будівництві та у сфері використання паливно-енергетичних ресурсів (глава 8);
  • у сільському господарстві(глава 9);
  • на транспорті, галузі шляхового господарства і зв’язку (глава 10);
  • у галузі житлових прав громадян, житлово-комунального господарства та благоустрою (глава 11);
  • в галузі торгівлі, громадського харчування, сфері послуг, в галузі фінансів і підприємницької діяльності (глава 12);
  • у галузі стандартизації, якості продукції, метрології та сертифікації (глава 13);
  • адміністративні корупційні правопорушення (глава 13-а);
  • що посягають на громадський порядок і громадську безпеку(глава 14);
  • що посягають на встановлений порядок управління (глава 15);
  • що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення (глава 15-а).

§2. Поняття та види складів адміністративного проступку

Вчення про склад правопорушення посідає одне з центральних місць в адміністративно-правовій науці та має велике практичне значення.

По-перше, воно сприяє виявленню найістотніших ознак антигромадських діянь, їх розмежуванню і встановленню справедливих санкцій.

По-друге, допомагає правозастосовчим органам правильно кваліфікувати правопорушення та вживати адекватних їм заходів впливу.

По-третє, дає можливість зрозуміти закон, допомагає навчанню юристів і правовому вихованню громадян.

Склад – це опис діяння у законі. Опис ще не вчиненого, а тільки передбачуваного чи можливого діяння. Для такого опису використовуються лише юридично значущі ознаки, які характеризують діяння, як правопорушення. Вони отримали назву конструктивних ознак.

Склад адміністративного правопорушення становить собою сукупність головних, визначальних ознак, які виділені законодавцем як типові, необхідні і водночас достатні для притягнення особи до юридичної відповідальності.

При описі складів досить широко використовуються оцінні ознаки. Зміст таких ознак у нормативному порядку чітко не визначається і питання про їх наявність або відсутність вирішується правозастосувачем з урахуванням конкретних обставин. Це такі ознаки, як:

“грубе порушення” (статті 85, 86, 108 КУпАП);

“істотна шкода” (ст. 186 КУпАП);

“аварійна обстановка” (ст. 128 1 КУпАП);

“забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання” (ст. 184 КУпАП);

“безгосподарне утримання” (ст. 150 КУпАП);

“об’єкти, що сприяють масовому скупченню птахів, небезпечних для польотів повітряних суден” (ст. 111 КУпАП);

“образливе чіпляння до громадян” (ст. 173 КУпАП);

стан, “що ображає людську гідність і громадську мораль” (ст. 178 КУпАП);

“злісна непокора” (ст. 185 КУпАП);

“злісне ухилення” (статті 185 3 , 185 4 КУпАП);

“поважні причини” (ст. 210 КУпАП) тощо.

Тому значну роль у розкритті їхнього змісту відіграють юридична практика та теоретичні дослідження.

Ознаки можна розрізняти за ступенем узагальнення. У такому разі йдеться про ознаки:

а) загальні;

б) родові або видові;

в) конкретні або одиничні.

Загальні властиві всім складам (вина, діяння тощо).

Родові (видові) характерні для групи складів. Наприклад, для складів, що описують правопорушення у галузі стандартизації, якості продукції, метрології і сертифікації, специфічним буде об’єкт зазіхань — суспільні відносини, що складаються в цій сфері.

Конкретні (одиничні) характеризують окремі конкретні склади. Наприклад, “безпека польотів” (ст. 111 КУпАП), “безквитковий проїзд пасажирів” (ст. 135 КУпАП), “ворожіння” (ст. 181 КУпАП), “виклик спеціальних служб” (ст. 183 КУпАП), “неповага до суду” (ст. 185 3 КУпАП) тощо.

Види складів адміністративного проступку.

Склади адміністративних правопорушень поділяються залежно від:

1) ступеня суспільної небезпеки — на основні і кваліфіковані;

2) характеру шкоди — на матеріальні і формальні;

3) суб’єкта проступку — на особисті і службові (посадові);

4) структури — на однозначні й альтернативні;

5) особливості конструкції — на описові і бланкетні (відсильні).

Зупинимося на характеристиці кожного з перелічених видів складів адміністративних правопорушень.

1. Основні і кваліфіковані склади.

Визнаючи те чи інше діяння адміністративним правопорушенням і встановлюючи за його вчинення санкцію, законодавець враховує, що ступінь суспільної небезпеки однотипних проступків може бути різний.

Внаслідок цієї обставини законодавець у ряді випадків конструює кілька складів адміністративних проступків, належних до одного типу діянь. Такі склади різняться ступенем суспільної небезпеки. На більш високий ступінь небезпеки вказують додаткові ознаки, які прийнято називати кваліфікуючими.

Таким чином, ознаки можуть бути основними, тобто такими, що мають місце в кожному випадку вчинення проступку, і кваліфікуючими, тобто такими, що доповнюють основні.

Основні ознаки утворюють так званий основний склад. Якщо необхідно законодавець доповнює склад кваліфікуючими ознаками, за наявності яких діяння може кваліфікуватися за статтею, що передбачає суворіше покарання. Склади з такими ознаками називають кваліфікованими.

Частіше в КУпАП трапляються такі кваліфікуючі ознаки, як

— повторність (статті 130, 186 3 , 164 4 , 154, 181 1 , 187 та ін.),

— наявність або можливість настання шкідливих наслідків (статті 123, 126, 127, 128 1 та ін.),

— стан сп’яніння (ст. 127 та ін.),

— аварійна ситуація (статті 123, 127, 128 1 та ін.),

— залишення місця події (ст. 127),

— учинення діяння посадовою особою (статті 73, 74, 75, 76, 77, 208 1 , 209, 195 2 ), грубе порушення правил (статті 85 і 108).

2. Матеріальні і формальні склади.

До матеріальних належать склади, у яких:

а) міститься така ознака, як настання шкідливих матеріальних наслідків антигромадського діяння. Наприклад, пошкодження лісу стічними водами, що спричинило його усихання (ст. 72), знищення лісу в результаті підпалу (ст. 77), дрібне розкрадання майна (ст. 51);

6) описується дія, що обовязково спричиняє шкідливі наслідки, хоч останні законом і не названі: самовільне користування надрами (ст. 47); перевищення лімітів використання природних ресурсів (ст. 91 2 ); безгосподарне використання електричної енергії для освітлення (ст. 98).

До формальних (термін умовний) належать склади, в яких немає ознаки настання шкідливих матеріальних наслідків. Наприклад, проживання за недійсним паспортом (ст. 197), неявка за викликом у військовий комісаріат (статті 210, 211 1 ), порушення правил в’їзду в прикордонну зону (ст. 202), прийняття паспорта в заставу (ст. 201).

3. Особисті і службові склади.

Склади адміністративних правопорушень поділяються на особисті і службові (посадові) залежно від того, хто є суб’єктом проступку — просто громадянин чи посадова особа (статті 86, 93, 96, 201). Для посадового проступку характерно, що протиправне діяння має бути вчинене через дію по службі. Посадові особи, як зазначено в ст. 14 КУпАП, підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, пов’язані з недодержанням установлених правил, забезпечення виконання яких входить до їхніх службових обов’язків.

4. Однозначні і альтернативні склади.

Велике практичне значення має поділ складів на однозначні й альтернативні. Однозначні склади описують ознаки одного діяння у межах однієї статті нормативного акта. Наприклад, доведення неповнолітнього до стану сп’яніння (ст. 180), дрібне хуліганство (ст. 173), заняття проституцією (ст. 181-1), торгівля з рук у невстановлених місцях (ст. 160).

Альтернативні склади описують кілька дій у межах однієї статті нормативного акта. При цьому проступком вважається вчинення як однієї з описаних дій, так і кількох (або навіть усіх). Наприклад, ст. 189 КУпАП установлює відповідальність за порушення правил відкриття поліграфічних і штемпельних підприємств, придбання, збут, використання, облік, зберігання розмножувальної техніки, шрифтів і матриць особами, відповідальними за додержання цих правил.

Проступком буде і порушення тільки правил обліку чи тільки правил збереження, і тільки правил використання розмножувальної техніки, і порушення всіх зазначених правил разом. У цій статті ми зустрічаємо, крім того, альтернативу предметів проступку: у ній йдеться про норми, які регламентують дії відповідно поліграфічного устаткування, розмножувальних апаратів, шрифтів, матриць.

Таким чином, якщо однозначний склад називає ті єдині ознаки, сукупність яких його утворює, то в альтернативному є кілька варіантів ознак. Частіше ця особливість в описі ознак зумовлена прагненням законодавця уникнути загальних формулювань, розкрити зміст ознаки, конкретизувати її. А в ряді випадків конструювання альтернативних складів пов’язано з прагненням нормотворчих органів заощадити нормативний матеріал і замість кількох статей створити єдину, але більш широку за охопленням явищ.

5. Описові і бланкетні (відсильні) склади.

Описові склади цілком розкривають зміст і сутність діяння, що визнається адміністративним правопорушенням. Наприклад, дрібне хуліганство (ст. 173), розлиття спиртних напоїв на виробництві (ст. 179), завідомо неправдивий виклик спеціальних служб (ст. 183), навмисне псування паспорта чи втрата його з необережності (ст. 198).

Бланкетні склади вказують на те, що ознаки проступку містяться в окремо встановлених нормах і правилах. Наприклад, порушення правил адміністративного нагляду (ст. 187), порушення правил торгівлі спиртними напоями (ст. 156), порушення правил охорони і використання пам’ятників історії і культури (ст. 92).

Крім зазначених, в основу класифікації складів адміністративних правопорушень можуть бути покладені й інші критерії. За такою ознакою суб’єктивної сторони як форми вини, проступки можна поділити на навмисні та необережні, а за ознакою мотиву поведінки — на корисливі та некорисливі тощо.

§3. Структура складу адміністративного проступку

Для того, щоб виникли правовідносини відповідальності, одних фактичних підстав недостатньо, тому що необхідні ще й правові підстави, якими є конкретні юридичні факти (юридичні підстави), тобто наявність в діях особи складу адміністративного проступку.

Якщо поняття правопорушення (проступку) офіційно визначено в адміністративному законодавстві України, то визначення його юридичного складу існує лише в теорії права. Ці два поняття близькі за своїм змістом, але не тотожні. Термін «правопорушення» містить у собі як елементи складу, так і ознаки, які не мають значення для вирішення питання про можливість притягнення до юридичної відповідальності. Склад правопорушення завжди конкретний і становить сукупність головних, визначальних ознак, які виділені законодавцем як типові, необхідні і водночас достатні для притягнення особи до юридичної відповідальності. Відсутність хоча б одного з елементів складу виключає правову відповідальність.

Під юридичним складом розуміють передбачену нормами адміністративного права сукупність ознак, при наявності яких те чи інше протиправне діяння можна кваліфікувати як правопорушення.

До цих ознак належать:

б) об’єктивна сторона;

г) суб’єктивна сторона.

ОБ’ЄКТ

Залежно від рівня узагальнення виділяють:

  • загальний об’єкт, яким є суспільні відносини, що 1) регулюються різними галузями права і 2) охороняються адміністративними санкціями. Такий об’єкт є спільним для усіх видів адміністративних правопорушень.
  • родовий об’єкт однорідні групи суспільних відносин, які в сукупності складають загальний об’єкт. Розподіл цього цілого (загального об’єкта) на частини (родові об’єкти) може проводитися за різними критеріями.

По-перше, усю сукупність суспільних відносин, що охороняються адміністративними санкціями, можна поділити на частини залежно від того, якою галуззю права вони регулюються. Отже, можна говорити про адміністративні, земельні, трудові, цивільні та інші правовідносини як родові об’єкти проступків.

По-друге, як критерій класифікації можна використовувати структуру соціально-господарського комплексу. За цією ознакою можна виділити такі родові об’єкти, як відносини в сільському господарстві, промисловості, на транспорті тощо.

По-третє, як критерій класифікації можна використовувати зміст суспільних відносин, що охороняються. З урахуванням цього критерію розрізняють такі родові об’єкти, як власність, громадський порядок, громадська безпека, здоров’я населення, порядок управління;

  • видовий об’єкт – самостійний складовий різновид родового об’єкту, відокремлена група суспільних відносин, загальних для ряду проступків. Вони виступають відокремленою і досить самостійною частиною родового об’єкта.

Наприклад, якщо взяти такий родовий об’єкт, як власність, то її види – це власність приватна, комунальна та державна.

Видовий об’єкт широко використовується законодавцем, який спеціальними актами встановив адміністративну відповідальність за порушення правил дорожнього руху, військового обліку, прав споживачів тощо;

  • безпосередній об’єкт одне або декілька суспільних відносин, яким спричиняється шкода певним правопорушенням.

Наприклад, при перевищенні швидкості – громадська безпека на дорозі тощо.

Для складів деяких адміністративних проступків обов’язковим є предмет посягання. Так, законодавець виділяє предмет посягання у вигляді майна у ст. 51 КУпАП, заборонених предметів у ст. 188 КУпАП, товарів, транспортних засобів, на що прямо вказується у п. 3 ст. 322 МК.

Об’єктивна сторона

Об’єктивна сторонаскладу порушення – це система передбачених адміністративно-правовою нормою ознак, що характеризують зовнішню сторону проступку. Вона включає в себе передусім такі ознаки, як:

— протиправне діяння дія чи бездіяльність (значна більшість порушення чинного законодавства, що вчиняється шляхом протиправних дій (наприклад, дрібне викрадення чужого майна (ст. 51 КУпАП), виробництво, зберігання, транспортування або реалізація продуктів харчування чи продовольчої сировини, забруднених мікроорганізмами та іншими біологічними агентами понад гранично допустимі рівні (ст. 42 3 КУпАП), псування і забруднення сільськогосподарських та інших земель (ст. 52 КУпАП), решта у формі бездіяльності — коли особа для того, щоб не допустити протиправної поведінки, повинна вчинити позитивні дії, але вона з якихось причин їх не вчиняє. Це, наприклад, неявка громадянина на виклик до військового комісаріату без поважних причин (ст. 211 1 КУпАП). Необхідними умовами бездіяльності є обов’язковість і можливість особи діяти в конкретній обстановці;

шкідливі наслідки діяння;

— причинний зв’язок між протиправним діянням та шкідливими наслідками, що наступили

— час, місце, умови, способи та засоби вчинення правопорушення.

Протиправне діяння може характеризуватись як просте та складне.

Просте діяння являє собою єдину однократну (одноактну) дію чи бездіяльність – (наприклад, відправлення без дозволу митного органу транспортного засобу, що перебуває під митним контролем тощо).

Складне протиправне діяння утворює різні склади адміністративних правопорушень, у тому числі:

  • тих, що складаються з альтернативних дій (наприклад, ст. 189-1 КУпАП встановлює відповідальність за порушення порядку видобутку, виробництва, використання та реалізації дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння) Кожна з альтернативних дій в таких випадках вже сама по собі є достатньою підставою для притягнення до адміністративної відповідальності. Однак особа не скоює нового складу правопорушення, якщо вона послідовно здійснює всі зазначені в диспозиції норми права заборонені дії;
  • тривалих правопорушень, тобто таких, які почавшись з якої-небудь протиправної дії чи бездіяльності, продовжуються потім безперервно шляхом невиконання (порушення) обов’язків (це, наприклад, порушення порядку виробництва, зберігання, перевезення, торгівлі та використання піротехнічних засобів (ст. 195 6 КУпАП);
  • продовжуваних правопорушень, тобто таких, які складаються з декількох тотожних протиправних дій, зв’язаних між собою і спрямованих для досягнення загальної мети, і які в сукупності своїй утворюють єдине правопорушення. Таке правопорушення скоюється не безперервно, а окремими епізодами, внутрішньо тісно пов’язаними, але відокремленими в часі, які виступають ніби ланками одного ланцюга. Прикладами подібних правопорушень може виступати багаторазовий випуск (направлення) річкового судна в плавання без документів, що посвідчують належність судна, придатність його до плавання, з неукомплектованим екіпажем, при невідповідності технічного стану судна наявним документам, з порушенням установлених правил завантаження, норм пасажиромісткості, обмежень по району та умовах плавання, а також допуск до керування судном або його механізмами і обладнанням осіб, які не мають відповідного диплома (посвідчення, свідоцтва) (ст. 116 1 КУпАП).

Залежно від наявності шкідливих наслідків виділяють:

  • матеріальні склади адміністративних правопорушень (коли такі наслідки у нормі права передбачаються – наприклад, пошкодження лісу стічними водами, хімічними речовинами, нафтою і нафтопродуктами, промисловими і комунально-побутовими викидами, відходами і покидьками, що спричиняє його усихання чи захворювання (ст. 72 КУпАП), знищення лісу в результаті підпалу (ст. 77 КУпАП); а також, коли описується дія, що обов’язково спричиняє шкідливі наслідки, хоч останні законом і не названі: самовільне користування надрами (ст. 47 КУпАП); перевищення лімітів та нормативів використання природних ресурсів (ст. 91 2 КУпАП); марнотратне витрачання паливно-енергетичних ресурсів (ст. 98 КУпАП) тощо);
  • формальні склади правопорушень (коли такі наслідки у нормі права не передбачаються – наприклад, проживання за недійсним паспортом (ст. 197 КУпАП), неявка за викликом у військовий комісаріат (ст. 210 КУпАП, ст. 211 1 КУпАП), порушення прикордонного режиму або режиму у пунктах пропуску через державний кордон України (ст. 202 КУпАП), прийняття паспорта в заставу (ст. 201 КУпАП) тощо).

Більшості адміністративних правопорушень властиві формальні склади.

При кваліфікації матеріальних складів повинен чітко простежуватись причинний зв’язок між протиправним діянням та наявними шкідливими наслідками. В окремих випадках їх розмір служить критерієм для кваліфікації того чи іншого протиправного діяння, або як злочину.

Інколи окремі правові ознаки об’єктивної сторони включаються законодавцем безпосередньо в конструкцію тієї чи іншої правової норми і набувають значення для кваліфікації правопорушення. Це ознаки, які стосуються:

часу вчинення правопорушення (наприклад, заборонений час (ст. 85 КУпАП, ст. 187 КУпАП), час судового засідання (ст. 185 3 КУпАП) тощо);

місця його вчинення, а саме:

а) територій, де діють особливі правила поводження: громадське місце (ст. 173 КУпАП), заборонене місце (ст. 85), невідведене місце (ст. 174 КУпАП),

б) споруд: автомобільний шлях (ст. 141 КУпАП), автомобільна дорога (ст. 132 1 КУпАП), проїзна частина шляху, автомагістраль (ст. 122 КУпАП), залізничні колії (ст. 109 КУпАП), залізничний переїзд (ст. 128 1 КУпАП), порт, пристань, вантажний двір, контейнерний пункт (площадка) (ст. 136 КУпАП), аеродром (ст. 111 КУпАП) тощо;

в) установ: військовий комісаріат (ст. 211 6 КУпАП), суд (ст. 185 5 );

г) транспортних засобів: річкові і маломірні судна (ст. 117 КУпАП), трамвай, тролейбус, автобус, маршрутне таксі (ст. 119 КУпАП), повітряне судно (ст. 112 КУпАП), вантажний поїзд, гужовий транспорт, підніжки і дах вагонів (ст. 109 КУпАП), приміський поїзд, поїзди дальнього та місцевого сполучення, метрополітен (ст. 110 КУпАП) тощо);

— способів (наприклад, господарська діяльність без державної реєстрації або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності тягне за собою адміністративну відповідальність за ст. 164 КУпАП; для демонстрування фільмів або розповсюдження фільмів шляхом продажу чи передачі в прокат фільмокопій без необхідно отримати державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів (ст. 164 6 КУпАП); керівництво об’єднанням громадян, яке не легалізувалося (одержало офіційне визнання), у встановленому порядку тягне за собою відповідальність за ст. 186 5 КУпАП; для пуску газу на установки, що використовують газ, необхідно одержати дозвіл органів державного газового нагляду (ст. 101 КУпАП); самовільне проведення гідротехнічних робіт тягне за собою адміністративну відповідальність (ст. 61 КУпАП) тощо). Для характеристики способу вчинення окремих правопорушень законодавець може використовувати такі оцінні поняття, як “злісне” (статті 185, 185 3 , 185 4 КУпАП), “грубе” (статті 85, 86, 108 КУпАП), “безгосподарне” (ст. 150 КУпАП) тощо;

засобів вчинення правопорушення (експлуатація водіями транспортних засобів, ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах (ст. 211 1 КУпАП), використання засобів зв’язку з метою порушення громадського порядку (ст. 148 3 КУпАП); застосування засобів вимірювання, що мають відхилення від гранично припустимих значень, для використання результатів вимірювань у сферах, що підлягають державному метрологічному наглядові (ст. 171 КУпАП); самовільне використання з корисливою метою електричної, теплової енергії або газу без приладів обліку (ст. 103 1 КУпАП) тощо).

СУБ’ЄКТ

Суб’єктамиадміністративної відповідальності можуть бути фізичні осудні особи, які на момент вчинення адміністративного проступку досягли шістнадцятирічного віку (ст. 12 КУпАП), та юридичні особи.

У законодавстві про адміністративні правопорушення не розкривається поняття осудності. Як зазначено в ст. 20 КУпАП, під неосудністю розуміється стан, в якому особа не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану. Виходячи і цього, можна зробити висновок, що осудність – це здатність особи усвідомлювати свої дії або керувати ними, а отже і нести за них відповідальність.

Для неповнолітніх вік, з якого може настати адміністративна відповідальність, визначається не в день народження особи, а з нуля годин наступної за днем народження доби. Якщо точну дату дня народження встановити неможливо, то проводиться судово-медична експертиза, яка і визначає рік народження. У цьому випадку днем народження винного вважається останній день року. Якщо вік визначений мінімальною та максимальною кількістю років, слід виходити з мінімального віку, який визначається експертизою.

Виділяють також і так звані спеціальні суб’єкти (ті, яким властиві певні особливості щодо вчинення тих чи інших правопорушень або, які не несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах). До них належать, наприклад:

— за ознаками трудової та службової діяльності: посадові (службові) особи; капітани кораблів; працівники підприємств торгівлі та громадського харчування; водії; підприємці; військовослужбовці та працівники ОВС;

— за ознаками протиправної поведінки в минулому: особи, які раніше притягалися до адміністративної відповідальності; перебували під адміністративним наглядом органів внутрішніх справ; хворі на наркоманію;

— за ознакою знаходження на спеціальному обліку у військоматі: призовник; військовозобов’язаний; резервіст; особа, яка знаходиться на військових зборах.

У названих випадках йдеться про специфічний правовий статус; тих чи інших осіб, що обумовлює закріплення за суб’єктом проступку наступних спеціальних ознак:

  • притаманні лише окремим групам громадян;
  • виникають на підставі індивідуально-правових актів або інших нормативних актів;
  • відображають специфіку правового статусу цих суб’єктів;
  • закріплені у КУпАП;
  • закріплюються з метою диференціювати відповідальність різних категорій громадян.

Суб’єктом адміністративного проступку може бути і юридична особа. Слід зазначити, що згідно із положеннями КУпАП суб’єктом визнається лише фізична особа, однак з урахуванням реалій часу в окремих нормативно-правових актах визначаються засади адміністративної відповідальності юридичних осіб. Зазначене обумовлене необхідністю впровадити механізми адміністративного впливу на юридичних осіб, що відносяться до приватної сфери. Це такі законодавчі акти як: Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції”; Закон України «Про відповідальність підприємств, установ та організацій за порушення законодавства про ветеринарну медицину”; Закон України «Про виключну (морську) економічну зону України” тощо. Норми згаданих законів передбачають різні аспекти і особливості адміністративної відповідальності юридичних осіб в окремих сферах адміністративно правового регулювання.

Суб’єктивна сторона

Суб’єктивна сторонаадміністративного правопорушення характеризується виною у формі умислу або необережності.

Згідно зі ст. 10 КУпАП, проступок визнається умисним, якщо особа, яка його вчинила: а) усвідомлювала протиправний характер свого діяння; передбачала його шкідливі наслідки; бажала настання цих наслідків; б) усвідомлювала протиправний характер свого діяння; передбачала його шкідливі наслідки; свідомо допускала настання цих наслідків.

Таким чином, закон називає два види умислу:

прямий умисел (dolus directus), коли особа усвідомлює протиправність свого діяння, передбачає і бажає настання шкідливих наслідків;

непрямий умисел (dolus indirectus), коли особа усвідомлює протиправність свого діяння, передбачає шкідливі наслідки і при цьому прямо не бажає, але свідомо допускає їх настання.

У цьому зв’язку необхідно підкреслити, що багато складів адміністративних правопорушень є формальними і в них не описується така ознака адміністративних проступків, як настання шкідливих наслідків чи заподіяння правопорушником збитку.

У формальних складах обсяг об’єктивної сторони вичерпується переліком ознак діяння й обставин його здійснення. З цього випливає, що і від винного можна вимагати усвідомлення, розуміння лише тих обставин, які названі у складі, але не передбачення шкідливих наслідків і, тим більше, бажання їх настання.

При виконанні формальних складів умисел полягає в усвідомленні протиправності дій і бажанні їх вчинити (у навмисності протиправного поводження).

Лише у деяких статтях КУпАП (41 1 , 46 1 , 116, 121, 164 3 , 198, 211) умисел прямо зазначається як ознака складу проступку. У багатьох же інших статтях умисел як необхідна ознака складу мається на увазі, хоч у тексті він не згадується.

Наприклад, при вчиненні такого правопорушення як дрібне викрадення чужого майна (ст. 51 КУпАП) питання про форму вини вирішується шляхом тлумачення цих статей (теорія і практика тлумачить їх однозначно: у названих випадках вина може бути тільки умисною).

З урахуванням зазначеного, можна стверджувати, що кількість адміністративних проступків, що вчиняються тільки навмисно, досить велика. Крім того, значна кількість проступків може вчинятися навмисно або необережно (порушення санітарно-гігієнічних правил), а деякі – найчастіше навмисно (безквитковий проїзд).

Правопорушення визнається вчиненим з необережності (ст. 11 КУпАП), коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення (самовпевненість) або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити (недбалість).

Конструктивною ознакою складу в ряді випадків є і підлягає встановленню мета правопорушення. Кваліфікуюче значення вона має у ст. 42 2 (заготівля, переробка з метою збуту або збут продуктів харчування чи іншої продукції), ст. 103 1 (самовільне використання з корисливою метою електричної та теплової енергії без приладів обліку (якщо використання приладів обліку обов’язкове) або внаслідок умисного пошкодження приладів обліку чи у будь-який інший спосіб), ст. 160 2 (незаконна торгівельна діяльність, тобто здійснення угод купівлі-продажу товарів чи інших предметів з ухиленням від реєстрації в установленому порядку з метою одержання неконтрольованого державою прибутку).

Мотив та емоційний стан як кваліфікуючі ознаки проступку в діючому адміністративно-деліктному законодавстві відсутні.

Отже, склад адміністративного проступку це логічна конструкція, правове поняття про проступок. Як і будь-яке поняття, воно відображає лише істотні ознаки реальних явищ, тобто конкретних протиправних діянь.

Логічна конструкція складу проступку закріплюється в праві та стає правовою категорією, обов’язковою і такою, що забезпечується примусовою силою держави. Перелік ознак, закріплених у складі проступку, є достатньою та необхідною умовою для кваліфікації діяння. Це означає, що діяння тільки тоді визнаються адміністративним проступком, коли воно містить всі ознаки його складу, відсутність хоча б однієї з них означає відсутність складу взагалі. З іншого боку, для кваліфікації діяння як адміністративного проступку достатньо, коли в ньому мають місце всі ознаки, що входять до його складу, інші ознаки на кваліфікацію не мають впливу.

адм.нарушение по ч.1 ст. 111 КоАП РК

За ненадлежащее воспитание несовершеннолетней привлечен к административной ответственности

Воспитание детей — это обязанность каждого родителя, ответственность за его будущее. От родителей во многом зависит дальнейшая судьба ребенка. Чтобы воспитать у ребенка отзывчивость, нравственное отношение к людям, родителям необходимо самим быть на должном уровне. Но к сожалению, не все родители выполняют свои обязанности по воспитанию детей.

Специализированным межрайонным судом по делам несовершеннолетних Актюбинской области рассмотрено административное дело в отношении гражданина П. по ч.1 ст. 111 КоАП РК.

Мего-Інфо — Юридична бібліотека №1

Юридична бібліотека України

Популярні розділи

Всього на сайті:

Дисертацій з права онлайн: 62

Підручників з права онлайн: 37

НПК кодексів України онлайн: 16

Коментарі кодексів

Веломагазин Украины №1

OBOD.com.ua

Доставка БЕСПЛАТНО. Со склада

Галузі права

  • strict warning: Non-static method Pagination::getInstance() should not be called statically in /home/povnator/public_html/mego.info/sites/all/modules/pagination/pagination.module on line 307.
  • strict warning: Only variables should be assigned by reference in /home/povnator/public_html/mego.info/sites/all/modules/pagination/pagination.module on line 307.
  • strict warning: Non-static method Pagination::getInstance() should not be called statically in /home/povnator/public_html/mego.info/sites/all/modules/pagination/pagination.module on line 410.
  • strict warning: Only variables should be assigned by reference in /home/povnator/public_html/mego.info/sites/all/modules/pagination/pagination.module on line 410.
  • strict warning: Non-static method Pagination::getInstance() should not be called statically in /home/povnator/public_html/mego.info/sites/all/modules/pagination/pagination.module on line 344.
  • strict warning: Only variables should be assigned by reference in /home/povnator/public_html/mego.info/sites/all/modules/pagination/pagination.module on line 344.

Стаття 111. Порушення правил безпеки польотів

Сторінки матеріалу:

  • Стаття 111. Порушення правил безпеки польотів
  • Сторінка 2
  • Сторінка 3

VI. Порядок сплати штрафу суб’єктом за правопорушення у галузі цивільної авіації та оскарження постанови Державіаслужби України

6.1. Суб’єкт повинен сплатити штраф у п’ятнадцятиденний строк з дня вручення або отримання надісланої копії постанови Державіаслужби України про накладення штрафу. Копія завіреного банком платіжного документа, що засвідчує факт сплати штрафу у повному обсязі, надсилається до Державіаслужби України у триденний строк. Зазначена копія документа підшивається до справи.

6.2. У разі якщо штраф не сплачено у встановлені строки, примусове виконання постанови здійснюється державною виконавчою службою в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

6.3. Застосування штрафів до Суб’єкта за правопорушення у галузі цивільної авіації не звільняє від відповідальності посадових осіб, винних у вчиненні цих правопорушень.

6.4. Постанову у справі про правопорушення у галузі цивільної авіації може бути оскаржено до суду в порядку, встановленому законом.

VII. Оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення на повітряному транспорті

7.1. Про вчинення адміністративного правопорушення на повітряному транспорті фізичною особою уповноважені на те посадові особи складають протокол про адміністративне правопорушення (додаток 4).

7.2. Складати протокол про адміністративні правопорушення за порушення правил безпеки польотів (стаття 111 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КУпАП); порушення правил поведінки на повітряному транспорті (стаття 112 КУпАП); порушення правил міжнародних польотів (стаття 113 КУпАП); порушення правил пожежної безпеки на повітряному транспорті (частина друга статті 120 КУпАП), а також порушення правил перевезення небезпечних речовин або предметів на повітряному транспорті (частина третя статті 133 КУпАП) мають право Голова Державіаслужби України та його заступники, державні інспектори, уповноважені на проведення перевірок посадові особи Державіаслужби України, керівники аеропортів, начальники служб авіаційної безпеки аеропортів та їх заступники.

7.3. Усі реквізити протоколу заповнюються розбірливим почерком українською мовою.

Не допускається закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу, а також унесення додаткових записів після того, як протокол підписаний особою, стосовно якої він складений.

7.4. Якщо правопорушення вчинено кількома особами, то протокол складається на кожну особу окремо. Протокол складається за кожним фактом адміністративного правопорушення.

7.5. Протокол підписується особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, та особою, яка його склала; у разі наявності свідків і потерпілих протокол підписується також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, підписати протокол у ньому про це робиться відповідний запис, який засвідчується підписами особи, яка склала протокол, та інших осіб, які брали участь у виявленні правопорушення. Відмова особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу не є підставою для припинення справи про адміністративне правопорушення.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, має право надати в протоколі пояснення і зауваження щодо його змісту, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання та подавати клопотання. У разі якщо особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, викладає свої пояснення на окремому аркуші, у протоколі про це робиться відповідна відмітка.

Посадова особа, яка розглядає протокол, виносить рішення про задоволення чи відхилення клопотання, про що робиться відповідний запис у протоколі.

7.6. Протокол складається у двох екземплярах, один з яких надсилається посадовій особі, яка розглядатиме справу про адміністративне правопорушення, а другий вручається особисто особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Уразі складення протоколу за порушення, відповідальність за яке передбачена частиною другою статті 112. частиною третьою статті 133 КУпАП, а також у разі складення протоколу щодо неповнолітньої особи, екземпляр протоколу надсилається до суду для розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Згідно зі статтею 253 КупАП, якщо при розгляді справи орган (посадова особа) дійде висновку, що в порушенні є ознаки злочину, він передає матеріали прокурору, органу досудового слідства або дізнання.

  1. Розгляд справ про адміністративні правопорушення на повітряному транспорті

8.1. Відповідно до вимог статті 228 КУпАП розглядати справи про адміністративні правопорушення та накладати адміністративні стягнення за їх скоєння від імені Державіаслужби України мають право Голова Державіаслужби України та його заступники, державні інспектори, уповноважені на проведення перевірок посадові особи Державіаслужби України, керівники аеропортів, начальники служб авіаційної безпеки аеропортів та їх заступники.

8.2. Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 113 КУпАП (порушення правил міжнародних польотів), розглядають і накладають адміністративні стягнення тільки Голова Державіаслужби України та його заступники. Зазначені посадові особи, які уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, можуть накладати адміністративні стягнення у межах своїх повноважень лише під час виконання службових обов’язків.

8.3. Розмір штрафу, що накладається державними інспекторами та уповноваженими на проведення перевірок посадовими особами Державіаслужби України, керівниками аеропортів, начальниками служб авіаційної безпеки аеропортів та їх заступниками, не може перевищувати ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

8.4. Відповідно до статті 277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в п’ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи. Особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, надсилається повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення, форма якого наведена у додатку 5 до цього Порядку.

8.5. Посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності і відомчої належності підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення на повітряному транспорті, пов’язані з порушенням установлених правил безпеки авіації та інших норм на повітряному транспорті, у разі якщо дотримання встановлених правил безпеки авіації та інших норм на повітряному транспорті входить до їх службових обов’язків. В інших випадках ці особи в разі скоєння ними правопорушень на повітряному транспорті притягуються до адміністративної відповідальності на загальних підставах.

8.6. За результатами розгляду справи посадова особа, уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення, приймає постанову по справі про адміністративне

правопорушення, у якій виноситься рішення про накладення адміністративного стягнення або про закриття справи (додатки 6,7).

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують або обтяжують відповідальність, визначені у статтях 34,35 КУпАП.

8.7. Адміністративне стягнення може бути накладено уповноваженою посадовою особою, визначеною у пункті 8.1 цього Порядку, не пізніше ніж через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні — не пізніше ніж через два місяці з дня його виявлення відповідно до статті 38 КУпАП.

При вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.

Якщо справи про вчинені правопорушення розглядаються одночасно однією і тією самою посадовою особою, стягнення накладається в межах санкції, установленої за серйозніше правопорушення з числа вчинених правопорушень.

У разі заподіяння адміністративним правопорушенням майнової шкоди громадянинові, підприємству, установі або організації питання про її відшкодування вирішується в порядку цивільного судочинства.

8.8. Постанова по справі про адміністративне правопорушення підписується посадовою особою, яка її винесла.

8.9. Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Один екземпляр постанови зберігається у Державіаслужбі України протягом трьох років, а другий протягом трьох днів вручається під розписку або висилається рекомендованим листом особі, щодо якої винесено постанову, про що робиться відповідна відмітка у справі із зазначенням дати відправлення.

8.10. Постанова по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена або опротестована в порядку, визначеному статтями 287 — 297 КУпАП.

  1. Виконання постанов про накладення адміністративних стягнень

9.1. Відповідно до статті 299 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення.

У разі оскарження або опротестування вона підлягає виконанню після залишення скарги або протесту без задоволення.

Постанова про накладення адміністративного стягнення звертається до виконання уповноваженою посадовою особою центрального органу виконавчої влади з питань цивільної авіації шляхом вручення. Відповідно до статті 303 КУпАП не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.

У разі зупинення виконання постанови у зв’язку з розглядом скарги або протесту строк давності зупиняється на цей період, а також у зв’язку з відстрочкою виконання постанови перебіг строку давності також зупиняється до закінчення строку відстрочки.

9.2. Згідно зі статтею 305 КУпАП контроль за правильним і своєчасним виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення здійснюється уповноваженою посадовою особою органу цивільної авіації та іншими органами державної влади в порядку, встановленому законом.

9.3. Штраф має бути сплачений порушником не пізніше ніж через п’ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або опротестування такої постанови — не пізніше ніж через п’ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення (стаття 307 КУпАП).

У разі несплати правопорушником штрафу в зазначений строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання правопорушника, роботи правопорушника або за місцезнаходженням його майна.

Популярное:

  • Поправки в ук рф 105 Поправки по 105 Есть ли поправки на сегодняшний день или в ближайшие время планируются по статье 105 часть 1 Добрый день! Часть 1 ст.105 УК РФ изложена в редакции Федерального закона от 27.12.2009 № 377-ФЗ. На сегодняшний день поправок нет. Скажите пожалуйста, планируются ли поправки по […]
  • Уголовная ответственность за причинение вреда здоровью статья Уголовная ответственность за причинение вреда здоровью статья Главная страница » Прокуратура разъясняет » Федеральным законом №227-ФЗ от 21.07.2014 года, вступившим в законную силу 2 августа 2014 года, в статьи 111 (Умышленное причинение тяжкого вреда здоровью), 112 (Умышленное […]
  • Земля ижс кировская область Новости рынка загородной недвижимости Самый дорогой дом в России выставлен на продажу за 2.000.000.000 На продажу выставлена загородная резиденция стоимостью 1,9 миллиарда рублей. Находится она в подмосковном элитном поселке «Грибово» на Минском шоссе. По информации федерального […]
  • Статья 111 44-фз Статья 111 Федерального закона от 05.04.2013 № 44-ФЗ Федеральный закон от 05.04.2013 № 44-ФЗ О КОНТРАКТНОЙ СИСТЕМЕ В СФЕРЕ ЗАКУПОК ТОВАРОВ, РАБОТ, УСЛУГДЛЯ ОБЕСПЕЧЕНИЯ ГОСУДАРСТВЕННЫХ И МУНИЦИПАЛЬНЫХ НУЖД (в ред. Федеральных законов от 02.07.2013 № 188-ФЗ,от 28.12.2013 № 396-ФЗ, от […]
  • Суд мед экспертиза хабаровск Судебно-медицинская экспертиза: Хабаровский край Минздрав РФ КГБУЗ «Бюро судебно-медицинской экспертизы» Министерства здравоохранения Хабаровского края 681000, Хабаровский край, г.Комсомольск-на-Амуре, ул. Копровая, 4тел.: (4217) 54-96-77 680041, Хабаровский край, г. Хабаровск, […]
  • Темы для семинаров юристов Все под контролем: что надо знать про работу с договорами на предприятии 08 ноября 2018 1900,00 грн. Скидки от 10% для 2-х и более участников ОСНОВНЫЕ АКЦЕНТЫ ПРОГРАММЫ: Блок 1. Начало начал. Проверка контрагента. Роль юриста при проверке контрагента Блок 2. Договора на […]