Статья 20.12 КоАП РФ. Пересылка оружия, нарушение правил перевозки, транспортирования или использования оружия и патронов к нему

Новая редакция Ст. 20.12 КоАП РФ

1. Пересылка оружия —

влечет наложение административного штрафа в размере от пятисот до одной тысячи рублей с конфискацией оружия или без таковой.

2. Нарушение правил перевозки, транспортирования оружия и патронов к нему —

влечет наложение административного штрафа в размере от одной тысячи до одной тысячи пятисот рублей.

3. Нарушение правил использования оружия и патронов к нему —

влечет наложение административного штрафа в размере от одной тысячи пятисот до трех тысяч рублей либо лишение права на приобретение и хранение или хранение и ношение оружия на срок от одного года до двух лет.

Комментарий к Статье 20.12 КоАП РФ

1. Объектом административного правонарушения выступают общественные отношения, сложившиеся в сфере обращения оружия.

2. Объективная сторона части первой комментируемой статьи выражается в пересылке оружия, то есть в отправке оружия в качестве багажа без надлежащего сопровождения.

3. Объективная сторона части второй статьи 20.12 состоит в нарушении правил перевозки, транспортировки оружия и патронов к нему. Порядок перевозки, транспортировки оружия регламентирован Федеральным законом от 13 ноября 1996 г. N 150-ФЗ «Об оружии», Постановлением Правительства РФ от 21 июля 1998 г. N 814 «О мерах по регулированию оборота гражданского и служебного оружия и патронов к нему на территории Российской Федерации», нормативными правовыми актами МВД России.

Необходимо отличать нарушение правил перевозки, транспортировки оружия от незаконной перевозки оружия, которая квалифицируется по нормам Уголовного кодекса. Поэтому важным условием привлечения к административной ответственности выступает наличие разрешения на хранение, перевозку оружия.

4. Объективная сторона части третьей состоит в нарушении правил использования оружия и патронов к нему. Оружие может использоваться лишь в определенных законодательством случаях. Использование оружия не должно причинять вреда законным правам и интересам личности, общества и государства.

5. Субъектом правонарушения могут быть граждане и должностные лица.

6. С субъективной стороны правонарушение является умышленным.

7. Протоколы об административных правонарушениях составляются должностными лицами органов внутренних дел.

8. Дела об административных правонарушениях, предусмотренных комментируемой статьей, рассматриваются должностными лицами органов внутренних дел. Дела о правонарушениях, предусмотренных частями 1 и 3, могут рассматриваться судьями, если должностные лица передают их на рассмотрение судье.

Другой комментарий к Ст. 20.12 Кодекса Российской Федерации об Административных Правонарушениях

1. Объектом правонарушений, ответственность за которые предусмотрена данной статьей, являются общественный порядок и общественная безопасность, установленный порядок оборота оружия.

Статьей 6 (п.4) Федерального закона «Об оружии» установлен запрет на пересылку оружия.

2. Объективную сторону правонарушения, предусмотренного ч.1 данной статьи, составляет противоправное действие по пересылке гражданского и служебного оружия вопреки установленному запрету. В данном случае пересылку оружия следует отличать от перевозки и транспортирования (см. комментарий к ч.2 данной статьи). Пересылкой будет являться, например, отправление оружия через сети почтовой связи. Причем запрет на пересылку установлен в отношении гражданского и служебного оружия (ст.6 Федерального закона «Об оружии»). Пересылка оружия других видов, а также гражданского и служебного оружия, повлекшая последствия определенной степени тяжести, квалифицируется в соответствии с нормами УК.

3. Субъектами правонарушения, предусмотренного ч.1 данной статьи, являются граждане РФ, обладающие оружием на законных основаниях (см. п.7 комментария к ст.20.8), осуществившие пересылку оружия (если эти действия не подпадают под действие норм УК РФ — см. п.2 комментария к данной статье), иностранные граждане, которые приобрели на территории Российской Федерации гражданское оружие по лицензиям, выданным органами внутренних дел на основании ходатайств дипломатических представительств иностранных государств в Российской Федерации, гражданами которых они являются, или ввезли спортивное и охотничье оружие на территорию Российской Федерации при наличии приглашения юридического лица, имеющего лицензию на охоту, контракта на охоту с указанным юридическим лицом или приглашения для участия в спортивных мероприятиях и соответствующего разрешения Министерства внутренних дел РФ, совершившие пересылку оружия (если только данное деяние не подлежит квалификации в соответствии с нормами УК РФ или не подпадает под действие международных норм). Граждане, владеющие оружием незаконно, осуществившие его пересылку, несут уголовную ответственность.

4. Субъективная сторона правонарушения, предусмотренного ч.1 рассматриваемой статьи, характеризуется виной в форме умысла; лицо отдает отчет в своих действиях и желает их совершить.

5. Объективная сторона правонарушения, предусмотренного ч.2 данной статьи, выражается в действии (бездействии), нарушающем установленные правила перевозки и транспортирования оружия и патронов к нему. Причем следует отметить, что речь идет именно о нарушении правил, а не о незаконной перевозке, поскольку действия по осуществлению последней квалифицируются в соответствии с нормами УК РФ (ч.1 ст.222).

Статья 27 Федерального закона «Об оружии» предусматривает изъятие органами внутренних дел оружия и патронов к нему в случае нарушения установленных этим Законом и иными нормативными правовыми актами РФ правил перевозки и транспортирования оружия до принятия окончательного решения в порядке, установленном федеральным законодательством РФ.

Срок действия разрешения на транспортирование устанавливается органом внутренних дел при его выдаче исходя из расчета реального времени, необходимого для доставки оружия и патронов к нему к месту назначения, но не более одного месяца.

Срок действия разрешений может быть продлен органом внутренних дел, его выдавшим, по форме, установленной Министерством внутренних дел РФ.

Оформление разрешений на транспортирование оружия и боеприпасов (патронов), взамен ранее выданных, по истечении срока их действия может производиться городскими (в том числе районными в городах), районными и линейными органами внутренних дел в пути следования при обращении сопровождающего лица либо перевозчика (таможенного перевозчика) оружия и боеприпасов (патронов) в случаях возникновения обстоятельств, вызвавших значительную задержку в пути следования либо перегрузку оружия и боеприпасов (патронов) на новое транспортное средство.

7. Ни в диспозиции, ни в санкции ч.2 данной статьи не указаны субъекты правонарушения. Очевидно, что ими могут быть граждане РФ и иностранные граждане (см. п.3 комментария к данной статье), достигшие восемнадцатилетнего возраста, обладающие оружием на законных основаниях (см. п.7 комментария к ст.20.8), нарушившие правила перевозки, транспортирования оружия и патронов к нему.

В отличие от ст.173 КоАП РФ РСФСР, предусматривавшей в ч.3 и 4 административную ответственность специальных субъектов, ч.2 комментируемой статьи такой ответственности не устанавливает. В то же время лица, отвечающие за перевозку и транспортирование оружия, должны соблюдать указанные правила, так как это входит в их должностные обязанности, и, нести административную ответственность за их нарушение (если только не предусмотрена ответственность уголовная).

8. Субъективная сторона правонарушения, предусмотренного ч.2 данной статьи, характеризуется как умышленной, так и неосторожной формами вины.

9. Объективная сторона правонарушения, предусмотренного ч.3 комментируемой статьи, может выражаться в действии (в бездействии).

10. Субъектами правонарушения, предусмотренного ч.3 данной статьи, являются граждане РФ, достигшие восемнадцатилетнего возраста, обладающие правом владения и пользования оружием, иностранные граждане (см. ст.14 Федерального закона «Об оружии») и должностные лица, в чьи обязанности входит использование оружия, нарушившие правила использования оружия и патронов к нему (если только их действия не влекут уголовной ответственности).

11. Субъективная сторона правонарушения, предусмотренного ч.3 комментируемой статьи, может выражаться как в форме умысла, так и неосторожности.

Статья 20.10. Незаконные изготовление, продажа или передача пневматического оружия

СТ 20.10 КоАП РФ

Незаконные изготовление, продажа пневматического оружия или передача пневматического оружия с дульной энергией более 7,5 джоуля и калибра 4,5 миллиметра без разрешения федерального органа исполнительной власти, осуществляющего функции в сфере деятельности войск национальной гвардии Российской Федерации, или его территориального органа —

влечет наложение административного штрафа на граждан в размере от одной тысячи до пяти тысяч рублей с конфискацией пневматического оружия или без таковой; на должностных лиц — от десяти тысяч до тридцати тысяч рублей с конфискацией пневматического оружия или без таковой либо их дисквалификацию на срок от шести месяцев до одного года; на юридических лиц — от тридцати тысяч до пятидесяти тысяч рублей с конфискацией пневматического оружия или без таковой либо административное приостановление их деятельности на срок до тридцати суток.

Комментарий к Ст. 20.10 Кодекса об Административных Правонарушениях РФ

1. Объектом административного правонарушения являются отношения в области охраны общественного порядка и общественной безопасности. Порядок изготовления, продажи и передачи пневматического оружия регламентирован Федеральным законом «Об оружии» и принятыми в соответствии с ним Правилами оборота гражданского и служебного оружия и патронов к нему на территории Российской Федерации и Положением о ведении и издании Государственного кадастра гражданского и служебного оружия и патронов к нему, утвержденными Постановлением Правительства РФ от 21.07.1998 N 814.

2. Объективную сторону правонарушения характеризуют действия по незаконному изготовлению, продаже пневматического оружия или передаче пневматического оружия с дульной энергией более 7,5 джоуля и калибра 4,5 миллиметра без разрешения органов внутренних дел.

3. Субъекты правонарушения — граждане, достигшие 16-летнего возраста, должностные и юридические лица.

4. С субъективной стороны административное правонарушение характеризуется умышленной виной.

5. Протоколы об административных правонарушениях составляются должностными лицами органов внутренних дел (полиции) (ч. 1 ст. 28.3 КоАП РФ).

6. Дела об административных правонарушениях рассматривают должностные лица органов внутренних дел (полиции) (ст. 23.3 КоАП РФ), а также судьи, если должностные лица органов внутренних дел (полиции) передают дело в суд в случае необходимости решения вопроса о назначении наказания в виде конфискации пневматического оружия и патронов к нему, дисквалификации должностных лиц, административного приостановления деятельности юридических лиц (ч. 2 ст. 23.1 КоАП РФ).

Постанова № 76089944, 27.08.2018, Голованівський районний суд Кіровоградської області

1) ДЕРЖАВНА СУДОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ

27 серпня 2018 року смт. Голованівськ

Суддя Голованівського районного суду

Кіровоградської області ОСОБА_1

розглянувши (відповідно закріпленому статтею 279 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КУпАП) порядку) у відкритому судовому засіданні у залі суду справу про притягнення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, інвалідності не маючого, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстроване місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП НОМЕР_1,

— до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП,

ОСОБА_2 23 липня 2018 року о 08 годині 00 хвилин по вул. Розумовській в м. Одеса, керуючи автомобілем «ВАЗ 211540», н.з. «ВА 9289 ВО», не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечного інтервалу та скоїв зіткнення з автомобілем «KIA CLARUS» н.з. «ВН 9660 НВ» під керуванням ОСОБА_3, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив п. 12.1. та 13.1. Правил дорожнього руху, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

ОСОБА_2 в судовому засіданні визнав себе винним у вчиненні адміністративного правопорушення за вказаних вище обставин, щиро розкаявся.

Крім того, дані протоколу про адміністративне правопорушення серії БД №414093 від 23 липня 2018 року та додані до нього матеріали свідчать про те, що ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом не дотримався безпечної швидкості руху та безпечного інтервалу, чим порушив правила дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, тому він підлягає відповідальності за ст. 124 КУпАП, а саме:

— схема місця ДТП від 23.07.2018 року (а.с. 3);

— пояснення ОСОБА_3 від 23.07.2018 року, в яких вказує на обставини ДТП, що сталася 23.07.2018 року за вини ОСОБА_2 (а.с. 4).

При накладенні стягнення за адміністративне правопорушення у відповідності до вимог статті 33 КУпАП, враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують відповідальність, до яких відноситься щире розкаяння винного, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, а тому вважаю за необхідне застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу.

Дана міра адміністративного стягнення буде необхідною і достатньою для попередження особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в скоєнні нових адміністративних правопорушень.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП у провадженні по справі про адміністративне правопорушення, у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, особою, на яку накладено таке стягнення сплачується судовий збір. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

А тому, з ОСОБА_2 необхідно стягнути судовий збір в розмірі, встановленому п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33-36, 40-1, ст. 124, 221, 245, 246, 248, 249, 279, 280, 283-285 КУпАП, суддя —

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) грн. на користь держави на рахунок 31117149011001, отримувач коштів ГУК у Кіровоградській області, код отримувача (ЄДРПОУ) 37918230, банк отримувача (ГУ ДКСУ) Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код класифікації доходів бюджету 21081300.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 352 (трьохсот п’ятдесяти двох) грн. 40 коп. на рахунок 31218206011111, отримувач коштів УК у Голованівському районі, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код за ЄДРПОУ 37791599, код класифікації доходів 22030101, призначення платежу: по справі ОСОБА_2

Строк пред’явлення постанови до примусового виконання становить три місяці з наступного дня після набрання нею законної сили.

Стягувач в частині стягнення штрафу: Голованівський районний суд Кіровоградської області, смт. Голованівськ Кіровоградської області, поштовий індекс 26500.

Стягувач в частині стягнення судового збору: Державна судова адміністрація України, м. Київ, вул. Липська, 18/5, Код ЄДРПОУ 26255795.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду Кіровоградської області через Голованівський районний суд Кіровоградської області протягом 10 (десяти) днів з дня винесення постанови.

О признании противоправным и отмене постановления о наложении штрафа

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа N 814/2156/16

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі: судді — Біоносенка В. В., за участю секретаря судового засідання — Кононенка Д. Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи — підприємця ОСОБА_1, до за участю: позивача — ОСОБА_1 представника позивача — ОСОБА_2, представників відповідача — ОСОБА_3, ОСОБА_4, Управління Держпраці у Миколаївській області, про визнання протиправним та скасування постанови від 07.10.2016 р. N 9-НП, встановив:

Фізична особа — підприємець ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування постанови N 9-НП від 07.10.2016 про накладення штрафу в сумі 87000 гривень.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що ніяких порушень норм діючого законодавства про працю, а саме ч. 1, ч. 3 ст. 24 КЗпП України , не допускав і викладені у постанові факти правопорушень не відповідають дійсності. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 продавцями у магазинах та у торговельних палатках позивача не працювали.

Відповідач позов не визнав, просив в задоволенні позову відмовити. Свою позицію обґрунтував тим, що під час перевірки встановлено, що фізична особа — підприємець ОСОБА_1 використовував працю ОСОБА_5 та ОСОБА_6, допустив їх до виконання роботи продавців у власних магазинах «Марина» та «Яблучко». Факт фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) підтверджується поясненнями ОСОБА_5, ОСОБА_6, інших осіб, а також поясненнями самого ОСОБА_1, який лише визнав факт допуску зазначених осіб до роботи, але вважав це стажуванням, що не передбачено діючим законодавством. Крім того, відповідач послався на постанову Вознесенського міськрайонного суду від 24.10.2016, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 41, ч. 3 ст. 41 КУпАП , та яка набула законної сили.

Дослідив матеріали справи, вислухав представників сторін, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 зареєстрований в якості фізичної особи — підприємця 18.03.2014. Основним видом діяльності позивача є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами. Свою діяльність підприємець ОСОБА_1 здійснює у тому числі через магазини «Марина» та «Яблучко», розташовані у м. Вознесенську.

В період з 13.09.2016 по 16.09.2016 Управлінням Державної служби України з питань праці у Миколаївській області здійснено позапланову перевірку фізичної особи — підприємця ОСОБА_1 на предмет додержання вимог законодавства з питань праці.

Під час перевірки інспекторами встановлено, що підприємцем ОСОБА_1 створено робоче місце «продавець продовольчих товарів» у магазині «Марина» м. Вознесенськ. В період з 11.09.2016 до 13.09.2016 до роботи на посаді «продавець продовольчих товарів» у магазині «Марина» ОСОБА_1 було допущено ОСОБА_5, а 24.07.6, 27.07.2016 та 28.07.2016 до роботи продавця в палатці за адресою: м. Вознесенськ, вул. Синякова, 25, було допущено ОСОБА_6, з якими трудовий договір не укладався, повідомлення до органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування не надходило.

07.10.2016 заступником начальника Управління Держпраці у Миколаївській області винесено постанову про накладення штрафу N 9-НП, відповідно до якої фізичну особу — підприємця ОСОБА_1 визнано винним у правопорушенні, передбаченого абз. 1 ч. 2 ст. 265 КЗпП України — фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) та накладено штраф у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення 87000 гривень.

Крім того, за результатами перевірки працівниками Управління Держпраці у Миколаївській області за цим фактом був складений протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 41 КУпАП , та направлений для розгляду по суті до Вознесенського міськрайонного суду.

24.10.2016 постановою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївській області фізичну особу — підприємця ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 41 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 8500 гривень.

25.11.2016 постановою апеляційного суду Миколаївської області зазначене судове рішення залишено без змін.

Відповідно до ст. 24 КЗпПУ при укладенні трудового договору громадянин зобов’язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, — також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров’я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов’язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Враховуючи, що постановою Вознесенського міськрайонного суду від 24.10.2016, яка набрала законної сили, встановлені факти фактичного допущення фізичною особою — підприємцем ОСОБА_1 24, 27, 28 серпня 2016 року до посади продавця магазину ОСОБА_6, а 11, 12, 13 вересня 2016 року до посади продавця магазину ОСОБА_5, суд вважає це обставиною, що не потребують доказування.

Окрім цього, на факт фактичного допуску позивачем ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до роботи без оформлення трудового договору (контракту), вказують пояснення ОСОБА_5, ОСОБА_6 та самого ОСОБА_1, який це визнавав під час проведення перевірки, хочу і надавав іншу правову оцінку, пояснюючи необхідністю «стажування».

За таких обставин, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого абз. 1 ч. 2 ст. 265 КЗпПУ , суд вважає доведеним.

Разом з тим, в цьому випадку суд вбачає, що фізичну особу — підприємця ОСОБА_1 вже притягнуто до юридичної відповідальності за фактичний допуск працівників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до роботи без оформлення трудового договору (контракту) постановою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 24.10.2016.

Притягнення його за те саме правопорушення ще і постановою відповідача є подвійною відповідальністю.

Відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відповідно до ст. 4 Протоколу N 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод нікого не може бути вдруге притягнено до суду або покарано в порядку кримінального провадження під юрисдикцією однієї і тієї самої держави за правопорушення, за яке його вже було остаточно виправдано або засуджено відповідно до закону та кримінальної процедури цієї держави.

Необхідно зазначити, що відповідно до практики ЕСПЛ, яка вже неодноразово була висловлена у його рішеннях «Надточій проти України» , «Озтюрк проти ФРН», «Енгель та інші проти Нідерландів» «Равнсборг проти Швеції», «Путц проти Австрії» та ін., гарантії прав людини передбачені Конвенції щодо кримінального провадження, розповсюджуються у тому числі і на інше публічне переслідування особи, якщо таке переслідування можливо визначити карно кримінально-правовим за національним правом; колом адресатів та правовими наслідками для адресатів («тест Енгеля»).

Таким чином, гарантії, передбачені ст. 4 Протоколу N 7 , стосуються не лише кримінального провадження у розумінні законодавства України, а й будь-якого публічного переслідування, яке здійснюється державою.

Враховуючи, що норми абз. 1 ч. 2 ст. 265 КЗпПУ та ч. 2 ст. 41 КУпАП поширюються на невизначене коло осіб, а також передбачають покарання особи у значному розмірі, їх можливо розглядати як кримінальне переслідування у розумінні Конвенції, навіть враховуючи те, що національне законодавство не визначає їх, як кримінальне.

Суд не може погодитися з поясненнями представника відповідача, що відповідальність передбачена абз. 1 ч. 2 ст. 265 КЗпПУ та ч. 2 ст. 41 КУпАП це різні види відповідальності, а тому на них не розповсюджуються гарантії передбачені ст. 61 Конституції України , ст. 4 Протоколу N 7 Конвенції , з наступних підстав.

По-перше, диспозиції абз. 1 ч. 2 ст. 265 КЗпПУ та ч. 2 ст. 41 КУпАП в частині визначення зазначеного правопорушення абсолютно тотожні: «фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту)», які не мають жодної відмінності.

По-друге, суб’єкти відповідальності, як за абз. 1 ч. 2 ст. 265 КЗпПУ , так і за ч. 2 ст. 41 КУпАП повністю співпадають, оскільки в обох випадках до відповідальності притягається фізична особа — підприємець. Зокрема, у санкції за ч. 2 ст. 41 КУпАП розмір стягнення для фізичної особи — підприємця визначено окремо від стягнення для посадових осіб підприємств, установ і організацій.

По-третє, в обох випадках у санкціях статті передбачений один й той самий вид стягнення штраф у грошовій формі.

Тобто, обидві відповідальності, передбачені абз. 1 ч. 2 ст. 265 КЗпПУ та ч. 2 ст. 41 КУпАП , є за своєю сутністю штрафними (каральними), і жодна з них не має ознаки правовідновленої (компенсаційної) відповідальності.

Саме штрафний характер відповідальності, передбаченої абз. 1 ч. 2 ст. 265 КЗпПУ та ч. 2 ст. 41 КУпАП , дає підстави суду ототожнювати ці норми, як один вид відповідальності, який відповідно до цілей Конвенції вважається кримінальним.

По-четверте, та обставина, що санкції, передбачені абз. 1 ч. 2 ст. 265 КЗпПУ та ч. 2 ст. 41 КУпАП , містяться у різних нормативно-правових актах, та відповідно до національного законодавства не відносяться до кримінального переслідування, не є вирішальним, оскільки важливішими за «тестом Енгеля» є другий та третій критерій.

В рішеннях «ОСОБА_7 проти Росії», «Остерлунд проти Фінляндії» ЕСПЧ зазначив, що ст. 4 Протоколу N 7 має розумітися, як така, що забороняє переслідування або судовий розгляд щодо правопорушення, якщо воно виникло з ідентичних фактів або фактів, як по суті були однаковими.

В цьому випадку, фізичну особу — підприємця ОСОБА_1 за абз. 1 ч. 2 ст. 265 КЗпПУ та ч. 2 ст. 41 КУпАП притягнуто за абсолютно ідентичні факти — фактичного допуску працівників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що притягнення позивача двічі за одне й те саме правопорушення, порушує його права, передбачені ст. 61 Конституції України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод .

Позов задовольнити у повному обсязі, визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Миколаївській області про накладення штрафу в сумі 87000,00 грн. N 9-НП від 07.10.2016 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158 — 163 КАС України , суд постановив:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Миколаївській області про накладення штрафу в сумі 87000,00 грн. N 9-НП від 07.10.2016 року.

3. Апеляційна скарга на цю постанову може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання у повному обсязі.

На главную страницу

Ерлан Сельбаев ▶ ‎FILIN MEDIA GROUP

№ 3-1702-15
О П Р Е Д Е Л Е Н И Е

27 октября 2015 года село Мангистау

Председатель Мунайлинского районного суда Мангистауской области Елемесов Б.Ж., рассмотрев заявление Сельбаева Е.Д. об отводе судьи Ильясова Е.К. по делу об административно м правонарушении по ст. ст. 610 ч.1, 611 ч. 2, 613 ч. 4 КоАП Республики Казахстан в отношении Сельбаева Ерлана Дюсенгалиевича,
У С Т А Н О В И Л :

В производстве судьи Мунайлинского районного суда Ильясова Е.К. имеется дело об административно м правонарушении по ст.ст. 610 ч. 1, 611 ч. 2, 613 ч. 4 КоАП Республики Казахстан в отношении Сельбаева Е.Д.
В ходе подготовки дела к рассмотрению по существу от Сельбаева Е.Д. поступило заявление об отводе председательств ующего судьи Ильясова Е.К., со ссылкой на то, что судья Ильясов Е.К. нарушил принципы равенства сторон, так как он объяденил административны е дела в отношении него по ст.ст. 610 ч. 1, 611 ч. 2, 613 ч. 4 КоАП РК незаконно, т.к. председатель суда не поручал и не передавал ему вышеуказанные административны е дела.
В соответствии со ст. 814 КоАП Республики Казахстан, судья на рассмотрение, которого передано дело, не может рассматривать дело лишь в двух случаях, если это лицо; 1). являеется родственником лица, привлекаемого к административно й ответственности или потерпевшего, их представителей, защитника, 2). лично, прямо или косвенно заинтересовано в разрешении дела.
Административне е дела в отношении Сельбаева Е.Д. по ст.ст. 610 ч.1, 611 ч. 2, 613 ч. 4 КоАП РК в суд поступили 16.10.2015 года, автоматическим распределением административно е дело по ст. 611 ч. 2 КоАП РК, для рассмотрения по существу распределено судье Ильсову Е.К., а также председателем суда поручено объяденить административны е дела по ст. 610 ч. 1, 613 ч. 4 КоАП РК. на основании этого судьей Ильсовым Е.К. определением суда от 20.10.2015 года вышеизложенные три административны е дела в отношении Сельбаева Е.Д. объединенные в одно производство и присвоен номер 3-1707/4-2015. Но мы правда забыли что это надо расматревать в судебном порядке.Ну да ладно нам все дозволено.
Учитывая, что указанное в заявлении об отводе председательств ующего судьи Ильясова Е.К., обстоятельства не могут повлиять на ее объективность и беспристрастнос ть, считаю необходимым отказать в удовлетворении заявленного отвода.
Руководствуясь ст.ст. 814 – 815 КоАП Республики Казахстан,

О П Р Е Д Е Л И Л :

Отказать в удовлетворении заявления Сельбаева Е.Д. об отводе председательств ующего судья Ильясова Е.К.
Определение окончательное, обжалованию и опротестованию не подлежит.

Председатель Мунайлинского
районного суда: Елемесов Б.Ж.

Популярное:

  • Приговор ч1 ст222 ук рф Приговор по статье 222 УК РФ (незаконное хранение оружия) Приговор Кузьминского районного суда города Москвы по части 1 статьи 222 УК РФ «Незаконные приобретение, передача, сбыт, хранение, перевозка или ношение огнестрельного оружия, его основных частей, боеприпасов (за исключением […]
  • Комментарий к ст 259 ук рф Комментарий к ст 259 ук рф 1. Преступление посягает на отношения по сохранности редких и исчезающих видов животных и растений и их генофонда.2. Предмет преступления - организмы, занесенные в Красную книгу РФ: млекопитающие животные, рыбы, насекомые и т.п., а также растения. Красная книга […]
  • Приговор по ст 222 ук рф 223 ук рф Приговор по статье 223 УК РФ (Незаконное изготовление оружия) Приговор Мирового судьи судебного участка №105 района Сокольники города Москвы по части 3 статьи 223 УК РФ «Незаконные изготовление, переделка или ремонт огнестрельного оружия ограниченного поражения либо незаконное […]
  • Восстановление срока на подачу частной жалобы гпк Восстановление срока на подачу частной жалобы на определение суда Здравствуйте.4 декабря 2012 вынесено определение об отказе в принятии заявления.На руки определение получил 7 декабря.21 декабря при подаче частной жалобы в приемной у судьи не принимали жалобу,говорят срок истек.они […]
  • Трунин дмитрий адвокат Трунин Дмитрий Николаевич Заместитель Председателя Московского областного отделения партии «Яблоко» Родился в 1974 году в г. Оренбург. В 1991 году поступил Оренбургскую государственную сельскохозяйственную академию. В 1996 году получил высшее образование по специальности «Экономист — […]
  • Приказ министра обороны об увольнении в запас 2014 россия Подписан Указ о призыве на военную службу и увольнении в запас Президент подписал Указ «О призыве в октябре–декабре 2016 г. граждан Российской Федерации на военную службу и об увольнении с военной службы граждан, проходящих военную службу по призыву». Руководствуясь федеральными законами […]