Статья 184 часть 6

Статья 184. Гарантии при приеме на работу и запрещение увольнения беременных женщин и женщин, имеющих детей.

Запрещается отказывать женщинам в принятии на работу и снижать им заработную плату по мотивам, связанным с беременностью или наличием детей в возрасте до трех лет, а одиноким матерям — при наличии ребенка в возрасте до четырнадцати лет или ребенка-инвалида.

При отказе в приеме на работу указанным категориям женщин собственник или уполномоченный им орган обязаны сообщать им причины отказа в письменной форме. Отказ в приеме на работу может быть обжаловал i судебном порядке.

Увольнение беременных женщин и женщин, имеющих детей в возрасте до трех лет (до шести лет — часть шестая статьи 179), одиноких матерей при наличии ребенка в возрасте до четырнадцати лет или ребенка-инвалида по инициативе собственника или уполномоченного им органа не допускается, кроме случаев полной ликвидации предприятия, учреждения, организации, когда допускается увольнение с обязательным трудоустройством. Обязательное трудоустройство указанных женщин осуществляется также в случаях их увольнения по окончании срочного трудового договора. На период трудоустройства за ними сохраняется средняя заработная плата, но не более трех месяцев со дня истечения срочного трудового договора.

1. Государство гарантирует трудоспособному населению в трудоспособном возрасте защиту от необоснованного отказа в приеме на работу и незаконного увольнения, содействует в сохранении работы и обеспечивает дополнительные гарантии гражданам, особо нуждающимся в социальной защите и испытывающим трудности в поиске работы.

Комментируемая статья устанавливает ряд существенных гарантий для женщин-матерей и имеет целью оградить данную категорию работников от возможных противодействий со стороны собственника, по мотивам, указанным в статье. К категориям женщин, нуждающихся в социальной защите относятся беременные женщины, женщины, имеющие детей в возрасте до 3 лет (до 6 лет — часть 3 статьи 184 КЗоТ), одинокие матери, имеющие ребенка в возрасте до 14 лет или ребенка-инвалида. Понятие одинокой матери дает пункт 5 части двенадцатой ст. 10 Закона «Об отпусках» и определяет одинокую мать как воспитывающую ребенка без отца, из чего следует, что участие отца или других лиц в содержании ребенка не лишает мать статуса одинокой. Постановление Пленума Верховного Суда Украины от 06.11.1992 г. «О практике рассмотрения судами трудовых споров» приводит несколько иное понятие одинокой матери. Одинокой матерью Верховный Суд считает тех женщин, которые сами воспитывают и содержат детей. К ним относятся и вдовы, и разведенные женщины, сами воспитывающие и содержащие детей.

Установленные гарантии касаются запрета отказа в приеме на работу, снижения заработной платы, увольнения по инициативе собственника, а также обязательного трудоустройства в случае ликвидации предприятия или окончания срочного трудового договора.

2. При получении в письменной форме отказа в приеме на работу женщины, указанных категорий, могут обжаловать его в суд в трехмесячный срок (часть 1 статьи 233 КЗоТ). Следует обратить внимание на то, что пункт 3 части второй ст. 232 КЗоТ дает право на обжалование в суде необоснованного отказа в принятии на работу всем женщинам, которые имеют ребенка-инвалида, а не только одиноким матерям, имеющим такого ребенка.

3. Закон Украины «О занятости населения» содержит дополнительные гарантии в отношении трудоустройства граждан, нуждающихся в социальной защите и не способных на равных конкурировать на рынке труда. Среди прочих категорий граждан, нуждающихся в таких гарантиях. Закон называет женщин, имеющих детей в возрасте до 6 лет и одиноких матерей, имеющих детей в возрасте до 14 лет или детей-инвалидов (пункт 1 статьи 5 Закона).

Для трудоустройства указанных категорий граждан местные государственные администрации, исполнительные органы соответствующих советов по представлению центров занятости бронируют на предприятиях, в учреждениях, организациях, независимо от форм собственности, с численностью свыше 20 человек до 5% общей численности рабочих мест за рабочими профессиями, в том числе с гибкими формами занятости.

В случае отказа в приеме на работу граждан указанных категорий в пределах установленной брони, с предприятий, учреждений, организаций государственная служба занятости взимает штраф за каждый такой отказ в пятидесятикратном размере не облагаемого налогом минимума доходов граждан (пункт 3 статьи 5 Закона).

4. Увольнение по инициативе собственника женщин, отмеченных в части третей ст. 184 КЗоТ, допускается только в случае полной ликвидации предприятия (ликвидации с прекращением всех прав и обязанностей юридического лица), но с обязательным трудоустройством, что не допускает разрыва во времени между увольнением и трудоустройством. Невыполнение этой обязанности предприятием влечет юридическую ответственность: во-первых женщина восстанавливается на работе, а предприятие должно выплатить ей среднюю заработную плату за время вынужденного прогула, во-вторых, если на день вынесения судом решения по данному трудовому спору предприятие уже ликвидировано, в пользу женщины взыскивается средняя заработная плата за время вынужденного прогула. Взыскание среднего заработка за время вынужденного прогула производится в соответствии со ст. 240 КЗоТ.

В случае ликвидации с правопреемством собственник не имеет права уволить работника по своей инициативе. В таком случае увольнение возможно в соответствии с п 5 ст. 36 КЗоТ в порядке перевода на предприятие, которое является правопреемником. Трудоустройство на другом предприятии возможно только в том случае, когда у правопреемника нет вакансий для трудоустройства указанных лиц.

5 Увольнение женщин, указанных в части третьей ст 184 КЗоТ, в связи с окончанием срочного трудового договора возможно, но собственник либо орган занятости обязан при этом трудоустроить женщину на этом или другом предприятии в соответствии с ее профессией. Разрыв во времени между увольнением и трудоустройством в этом случае не допускается. В случае если женщина откажется от трудоустройства по специальности без уважительных причин, она может быть уволена на основании пункта 2 ст. 36 КЗоТ.

6. Увольнение с работы указанных категории женщин может быть ими обжаловано в месячный срок со дня вручения копии приказа об увольнении либо со дня выдачи трудовой книжки (часть 1 статьи 233 КЗоТ). В случае пропуска по уважительной причине сроков обращения в суд они могут быть восстановлены судом (статья 234 КЗоТ).

7. В случае отказа женщине в приеме на работу по мотивам беременности, наличия грудного ребенка, а равно снижения заработной платы или увольнения женщины с работы по тем же мотивам, виновные могут привлекаться к уголовной ответственности по статье 172 УК, Украины.

Кодекс Украины об административных нарушениях
Статья 184. Невыполнение родителями или лицами, их заменяющими, обязанностей по воспитанию детей

Уклонение родителей или лиц, их заменяющих, от выполнения предусмотренных законодательством обязанностей по обеспечению необходимых условий жизни, обучения и воспитания несовершеннолетних детей —

влечет предупреждение или наложение штрафа от пятидесяти до ста необлагаемых минимумов доходов граждан.

Те же действия, совершенные повторно в течение года после наложения административного взыскания, —

влекут наложение штрафа от ста до трехсот необлагаемых минимумов доходов граждан.

Совершение несовершеннолетними в возрасте от четырнадцати до шестнадцати лет правонарушения, ответственность за которое предусмотрена настоящим Кодексом, —

влечет наложение штрафа на родителей или лиц, их заменяющих, от пятидесяти до ста необлагаемых минимумов доходов граждан.

Совершение несовершеннолетними деяний, содержащих признаки преступления, ответственность за которые предусмотрена Уголовным кодексом Украины, если они не достигли возраста, с которого наступает уголовная ответственность, —

влечет наложение штрафа на родителей или лиц, их заменяющих, от ста до трехсот необлагаемых минимумов доходов граждан.

Невыполнение решения органа опеки и попечительства по определению способов участия в воспитании ребенка и общении с ним того из родителей, кто проживает отдельно от ребенка, —

влечет наложение штрафа от ста до ста пятидесяти необлагаемых минимумов доходов граждан.

Деяние, предусмотренное частью пятой настоящей статьи, совершенное повторно в течение года после наложения административного взыскания, —

влечет наложение штрафа от ста пятидесяти до трехсот необлагаемых минимумов доходов граждан и временное ограничение того из родителей, с кем проживает ребенок, в праве выезда за пределы Украины и ограничения в праве управления транспортным средством — до исполнения решения в полном объеме.

Умышленное нарушение установленного законом ограничения относительно срока пребывания ребенка за пределами Украины в случае самостоятельного решения вопроса о временном выезд ребенка за пределы Украины тем из родителей, с которым решением суда определено или заключению органа опеки и попечительства подтверждено место проживания этого ребенка, —

влечет наложение штрафа от ста до двухсот необлагаемых минимумов доходов граждан.

Статья 184 часть 6

Забороняється відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і знижувати їм заробітну плату з мотивів, пов’язаних з вагітністю або наявністю дітей віком до трьох років, а одиноким матерям — за наявністю дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда.

При відмові у прийнятті на роботу зазначеним категоріям жінок власник або уповноважений ним орган зобов’язані повідомляти їм причини відмови у письмовій формі. Відмова у прийнятті на роботу може бути оскаржено у судовому порядку.

Звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років — частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням. Обов’язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

1. Стаття, що коментується, встановлює істотні пільги для жінок-матерів. Іноді вони настільки зачіпають інтереси власників, що останні змушені проводити певні маневри з метою запобігання прийняттю на роботу жінок, які мають такі пільги.

2. Забороняється відмовляти в прийнятті на роботу з мотивів, пов’язаних з вагітністю, наявністю дітей віком до трьох років, а одиноким матерям — при наявності дитини віком до 14 років або дитини-інваліда. Зазначимо, що останнє (при наявності дитини-інваліда) стосується також лише одиноких матерів.

3. Поняття одинокої матері було визначено в постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів». П. 9 цієї постанови одинока мати визначена як жінка, яка не перебуває у шлюбі і в свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері. Крім того, одинокою матір’ю за визначенням Пленуму Верховного Суду України варто визнавати і вдову, іншу жінку, яка виховує та утримує дитину одна. Підкреслимо, що за цим визначенням для визнання «іншої жінки» одинокою матір’ю необхідні дві ознаки: вона де-факто і виховує дитину одна, й одна її утримує.

Уявляється, що визначення одинокої матері, дане в постанові Пленуму Верховного Суду України, не повинне застосовуватися після набрання чинності Законом «Про відпустки». П. 5 частини тринадцятої ст. 10 Закону «Про відпустки» визначає одиноку матір як таку, що виховує дитину без батька. Отже, участь батька або інших осіб в утриманні дитини не позбавляє матері статусу одинокої. Періодичні зустрічі батька з дитиною не дають підстави для заперечення того факту, що жінка (мати цієї дитини) є одинокою матір’ю. Батько тільки тоді може бути визнаний таким, що приймає участь у вихованні дитини, коли він або проживає разом з дитиною, або є інші докази повсякденної участі батька у вихованні дитини.

4. У доповнення до правила частини першої ст. 22 КЗпП, що забороняє необґрунтовану відмову в прийнятті на роботу, частина друга коментованої статті зобов’язує власника повідомляти жінкам, зазначеним у частині першій ст. 184 КЗпП, про причини відмови у прийнятті на роботу в письмовій формі.

5. Зазначені категорії жінок мають право оскаржити до суду необґрунтовану відмову у прийнятті на роботу. Згідно п. 3 частини другої ст. 232 КЗпП право на оскарження в суді необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу надано більш широкому колу жінок, ніж це передбачено статтею, що коментується. Ст. 232 КЗпП надає право на оскарження в суді необґрунтованої відмови в прийнятті на роботу всім жінкам, які мають дитину-інваліда, а не лише одиноким матерям, які мають таку дитину.

6. Обмеження звільнення, встановлені частиною третьою ст. 184 КЗпП, також не поширюються на жінок, які мають дитину-інваліда, але не є одинокими матерями. Однак коло жінок, яким пільги надаються на підставі частини третьої коментованої статті, розширюється порівняно з колом жінок, зазначених у частині першій тієї ж статті, за рахунок жінок, які мають дитину віком до 6 років, якщо дитина відповідно до медичного висновку потребує домашнього догляду.

7. Названі категорії жінок не можуть бути звільнені не лише з підстав, передбачених ст. 40 і 41 КЗпП, але й за іншими підставами, які кваліфікуються як звільнення (розірвання трудового договору) з ініціативи власника. Однак з інших підстав (які не кваліфікуються як розірвання трудового договору з ініціативи власника) припинення трудового договору з цими категоріями жінок можливе.

8. Звільнення з ініціативи власника жінок, зазначених у частині третій ст. 184 КЗпП, допускається лише в разі повної ліквідації підприємства. Поняття повної ліквідації законодавство не визначає, однак з урахуванням практики, яка визнає ліквідацію юридичної особи з припиненням усіх прав і обов’язків юридичної особи та ліквідацію з правонаступництвом, повною ліквідацією слід визнати лише перший її вид. Отже, ліквідація з правонаступництвом не дає власникові права звільнити працівника з своєї ініціативи. Правда, з підприємств, які ліквідуються, все одно працівників (у тому числі й жінок, що належать до категорії, що розглядається) звільняти необхідно. Очевидно, в такому випадку звільнення можливе згідно п. 5 ст. 36 КЗпП у порядку переведення на підприємство, яке є правонаступником. Визнання допустимим звільнення жінок, зазначених у частині третій ст. 184 КЗпП, лише у випадках повної ліквідації підприємства дає підстави для висновку про те, що при ліквідації з правонаступництвом прийняття на роботу на підприємство-правонаступник є для власника обов’язковим. І правонаступник несе обов’язок прийняти жінку на роботу. Відповідна вимога може бути пред’явлена до нього не лише при звільненні з ліквідованого підприємства з посиланням на п. 5 ст. 36 КЗпП, але і при будь-якому іншому формулюванні звільнення. Тому в разі ліквідації підприємства з правонаступництвом цей обов’язок не може вважатися виконаним, якщо власник запропонував жінці, на яку поширюється дія частини третьої ст. 184 КЗпП, працевлаштуватися відповідно до спеціальності на іншому підприємстві. Працевлаштування на іншому підприємстві можливе, якщо при ліквідації з правонаступництвом у правонаступника не вистачає вакансій для працевлаштування осіб, щодо яких існує заборона на звільнення в разі ліквідації, яка не може бути визнана повною. Звернемо увагу на ту обставину, що стосовно до інших категорій працівників (яких не зазначено у частині третій ст. 184 КЗпП) Пленум Верховного Суду роз’яснює таке: при ліквідації підприємства правила п. 1 ст. 40 КЗпП можуть застосовуватися і в тих випадках, коли після припинення його діяльності одночасно створюється нове підприємство. У цих випадках працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на новоствореному підприємстві, якщо він не був переведений туди у встановленому порядку (абзац третій п. 19 постанови «Про практику розгляду судами трудових спорів»).

При повній ліквідації допускається звільнення жінок, зазначених у частині третій ст. 184 КЗпП, однак з обов’язковим працевлаштуванням. Формулювання «звільнення з. працевлаштуванням», на наш погляд, означає, що перерва в часі між звільненням і працевлаштуванням не допускається. І якщо сьогодні жінка звільнена, то завтра вона вже повинна мати можливість працювати на іншому підприємстві. Якщо ж жінка такої можливості не має, то звільнення слід кваліфікувати як таке, що здійснене без законних підстав.

Разом з тим не можна ігнорувати й ту обставину, що виконання повністю ліквідованим підприємством обов’язку працевлаштування жінок, зазначених у частині третій ст. 184 КЗпП, не має необхідного механізму забезпечення. Обов’язок працевлаштування цієї категорії працівників при повній ліквідації підприємства, установи, організації лежить на цих останніх. Спроби перекласти ці обов’язки на засновника підприємства або, як часто висловлюються, на його власника були б необґрунтованими: закон не дає для цього підстав. Невиконання цього обов’язку підприємством тягне такі наслідки: 1) якщо на момент винесення судом рішення процес ліквідації підприємства не завершений, жінка поновлюється на роботі, а підприємство зобов’язане виплатити працівниці середню заробітну плату за час вимушеного прогулу (з урахуванням одержаної жінкою вихідної допомоги); 2) якщо на день винесення судом рішення по трудовому спору з цього приводу підприємство вже ліквідоване, жінка на роботі не поновлюється, однак на її користь стягується середня заробітна плата за час вимушеного прогулу відповідно до правил ст. 2401 КЗпП; 3) стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до ст. 2401 КЗпП можливе з органу, уповноваженого управляти майном ліквідованого підприємства або власника (цивільно-правового); 4) покласти обов’язок виплати середнього заробітку на ліквідаційну комісію неможливо, однак її голова (а за наявності відповідних умов — і члени) може бути притягнений до адміністративної (ст. 41 Кодексу про адміністративні правопорушення) або кримінальної (ст. 172 Кримінального кодексу) відповідальності.

9. Звільнення жінок, зазначених у частині третій ст. 184 КЗпП, у зв’язку із закінченням строку трудового договору має особливості. Таке звільнення можливе, однак власник зобов’язаний при цьому працевлаштувати жінку на цьому ж або іншому підприємстві відповідно до її спеціальності. Розрив у часі між звільненням і працевлаштуванням у цьому випадку також не допускається. Однак відносини між власником (підприємством) і працівницею з дня закінчення строку трудового договору мають істотну специфіку. Передбачено збереження за жінкою на період працевлаштування середньої заробітної плати, однак не більше ніж на три місяці «з дня закінчення строкового трудового договору» (а не з дня звільнення). Узята в лапки фраза дає підстави для висновку про те, що закінчення строку трудового договору не дає власникові права звільнити жінку. Він повинен тільки попередити жінку, що після закінчення строкового трудового договору вона до роботи допущена не буде, що вона не період пошуку підходящої роботи може перебувати вдома, що вона повинна буде з’явитися на підприємство, коли буде знайдена можливість її працевлаштування для продовження роботи (при працевлаштуванні на цьому підприємстві) або для одержання трудової книжки і розрахунку по заробітній платі (при працевлаштуванні на іншому підприємстві). За наявності зазначеного попередження можливий і інший варіант: продовження жінкою тієї ж (або, за її згодою, — іншої) роботи на цьому ж підприємстві до вирішення питання про її працевлаштування. Якщо жінка відмовиться від працевлаштування за спеціальністю без поважних підстав, вона може бути звільнена з роботи на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП, хоча б після закінчення строку трудового договору пройшло два чи три місяці. Вважати при цьому трудовий договір продовженим на невизначений строк, що виключало б застосування п. 2 ст. 36 КЗпП, неможливо, оскільки після закінчення строку мала місце вимога власника про припинення трудового договору (ст. 391 КЗпП).

Збереження середнього заробітку за період працевлаштування, що перевищує три місяці, законодавством не передбачено. Воно може встановлюватися лише угодами, колективним або трудовим договором. Затримка виконання власником рішення суду, яким на власника покладено обов’язок працевлаштувати жінку протягом певного часу, також визнається підставою для стягнення середньої заробітної плати за час затримки виконання рішення суду відповідно до ст. 236 КЗпП. Верховний Суд вважає, що за час затримки власником виконання рішення суду про працевлаштування середня заробітна плата на користь жінки (яка відноситься до категорії жінок, передбачених частиною третьою ст. 184 КЗпП), звільненої на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП, може бути стягнена відповідно до правил ст. 236 КЗпП.

Налоговый кодекс Украины — Статья 184

Статья 184. Аннулирование регистрации налогоплательщика

184.1. Регистрация действует до даты аннулирования регистрации плательщика налога, которая проводится путем исключения из реестра плательщиков налога и происходит в случае если:

  • а) любое лицо, зарегистрированное как плательщик налога в течение предыдущих 12 месяцев, подало заявление об аннулировании регистрации, если общая стоимость налогооблагаемых товаров / услуг которая предоставляется таким лицом, за последние 12 календарных месяцев была меньше суммы, определенной статьей 181 Налогового Кодекса, при условии уплаты суммы налоговых обязательств в случаях, определенных настоящим разделом;
  • б) любое лицо, зарегистрированное как плательщик налога, приняло решение о прекращении и утвердило ликвидационный баланс, передаточный акт или разделительный баланс в соответствии с законодательством при уплате суммы налоговых обязательств по налогу в случаях, определенных настоящим разделом;
  • в) любое лицо, зарегистрированное как плательщик налога, регистрируется как плательщик единого налога, условие уплаты которого не предусматривает уплату налога на добавленную стоимость;
  • г) лицо, зарегистрированное как плательщик налога, в течение 12 последовательных налоговых месяцев не подает в орган государственной налоговой службы декларации по налогу на добавленную стоимость и / или подает такую декларацию (налоговый расчет), которая (который) свидетельствует об отсутствии поставки / приобретения товаров, произведенных с целью формирования налогового обязательства или налогового кредита;
  • ґ) учредительные документы любого лица, зарегистрированного в качестве налогоплательщика, признанные решением суда недействительными;
  • д) хозяйственным судом вынесено постановление о ликвидации юридического лица — банкрота;
  • е) налогоплательщик ликвидируется по решению суда (физическое лицо лишается статуса субъекта хозяйствования) или лицо освобождено от уплаты налога или его налоговая регистрация аннулирована (отменена, признана недействительной) по решению суда;
  • є) физическое лицо, зарегистрированное как плательщик налога, умерло, оно объявлено умершим, признано недееспособным или безвестно отсутствующим, ограничена его гражданская дееспособность;
  • ж) в Едином государственном реестре юридических лиц и физических лиц — предпринимателей имеется запись об отсутствии юридического лица или физического лица по его местонахождению (месту жительства) или запись об отсутствии подтверждения сведений о юридическом лице;
  • з) истек срок действия свидетельства о регистрации лица как плательщика налога на добавленную стоимость;
  • и) объем поставки товаров / услуг плательщиками налога, зарегистрированными добровольно, другим плательщикам налога за последние 12 календарных месяцев совокупно составляет менее 50 процентов общего объема поставок. (Пункт «И» исключен на основании Закона N 4834-VI от 24.05.2012)

184.2. Аннулирование регистрации на основании, определенном в подпункте «а» пункта 184.1 настоящей статьи, осуществляется по заявлению налогоплательщика, а на основаниях, определенных в подпунктах «б» — «з» пункта 184.1 настоящей статьи, может осуществляться по заявлению налогоплательщика или по самостоятельному решению соответствующего органа государственной налоговой службы.

Свидетельство о регистрации плательщика налога считается аннулированным с даты аннулирования регистрации налогоплательщика. (Второе предложение пункта 184.2 статьи 182 исключено на основании Закона N 4834-VI от 24.05.2012)

Аннулирование регистрации осуществляется на дату:

  • подачи заявления налогоплательщиком или принятия решения органом государственной налоговой службы об аннулировании регистрации, если в свидетельстве о регистрации плательщика налога не был определен предельный срок действия;
  • указанную в судебном решении;
  • окончания срока действия свидетельства о регистрации налогоплательщика;
  • предшествующего дню утраты лицом статуса плательщика налога на добавленную стоимость

184.3. Орган государственной налоговой службы аннулирует регистрацию лица как налогоплательщика, подавшего заявление об аннулировании регистрации, если установит, что он соответствует требованиям пункта 184.1 настоящей статьи.

184.4. В случае отсутствия законных оснований для аннулирования регистрации орган государственной налоговой службы в течение 10 календарных дней после поступления заявления налогоплательщика об аннулировании регистрации подает такому плательщику налога мотивированный письменный отказ в аннулировании регистрации с пояснениями по указанному вопросу.

184.5. С момента аннулирования регистрации лица как плательщика налога такое лицо лишается права на отнесение сумм налога в налоговый кредит, выписку налоговых накладных.

184.6. В случае аннулирования регистрации лица как плательщика налога последним отчетным (налоговым) периодом является период, который начинается со дня, следующего за последним днем предыдущего налогового периода, и заканчивается днем аннулировании регистрации.

184.7. Если товары / услуги, необоротные активы, суммы налога по которым были включены в состав налогового кредита, не были использованы в налогооблагаемых операциях в рамках хозяйственной деятельности, такой налогоплательщик в последнем отчетном (налоговом) периоде не позднее даты аннулирования его регистрации в качестве плательщика налога обязан определить налоговые обязательства по таким товарам / услугам, необоротных активах исходя из обычной цены соответствующих товаров / услуг или необоротных активов, кроме случаев аннулирования регистрации плательщиком налога вследствие реорганизации налогоплательщика путем присоединения, слияния, преобразования, разделения и выделение соответствии с законом.

184.8. В случае если налогоплательщик, регистрация которого аннулируется, имеет налоговые обязательства по результатам последнего налогового периода, такая сумма налога учитывается в сумму уменьшения бюджетного возмещения, а в случае его отсутствия в сроки, определенные настоящим Кодексом, плательщик обязан погасить сумму налоговых обязательств или налогового долга по этому налогу, возникших до такого аннулирования, при их наличии, независимо от того, останется такое лицо зарегистрированным в качестве плательщика этого налога на день уплаты такой суммы налога или нет

184.9. В случае если по результатам последнего налогового периода лицо имеет право на получение бюджетного возмещения, такое возмещение предоставляется в течение сроков, определенных настоящим разделом, независимо от того, будет ли такое лицо оставаться зарегистрированным в качестве плательщика этого налога на дату получения такого бюджетного возмещения, или нет.

184.10. Об аннулировании регистрации плательщика налога налоговый орган обязан письменно уведомить лицо в течение трех рабочих дней после дня аннулирования такой регистрации.

Уголовный адвокат по 184 статье УК ДНР.

1 часть 184 Стать УК ДНР рассматривает наказание за ведение хозяйственной деятельности без наличия необходимых разрешительных документов ( лицензии ) для осуществления предпринимательства в случае, если деятельность субъекта привела к крупному ущербу какой-либо компании, гражданскому лицу или государству. Предусматривает наказание, если деяние сопряжено с извлечением правонарушителем дохода в крупном размере.

184 статья предполагает штраф суммой в 300 тысяч руб. либо сумму дохода за последние 2 года существования субъекта предпринимательской деятельности.

В противном случае злоумышленник привлекается к обязательным работам на 480 часов или подвергается аресту на период до 6 месяцев.

2 ч. ст. 184 ДНР .

2 часть 184 статьи Уголовного кодекса Донецкой Народной Республики предусматривает более строгое наказание за осуществление предпринимательства без лицензии. Если правонарушение было реализовано организованной группой, предусмотрено наказание в виде штрафа в размере 100 тысяч руб. Кроме того, вторая часть предполагает деяния, описанные в первой части, но сопряженные с извлечением суммы в особо крупном размере. В таком случае рассматривается наказание в виде дохода злоумышленников за время работы от 1 года до 3-х лет. 2 ч. Ст. 184 сопровождается принудительной деятельностью или лишением свободы на срок до 5 лет. Возможно, со штрафом до 80 тысяч руб. Если вас обвиняют по 184 статье на территории Донецка, Макеевки или Харцызска, поспешите обратиться к сотрудникам ЮК КАД.

Адвокат по 184 статье в ДНР .

Мы предлагаем заручиться помощью опытных адвокатов из Коллегии адвокатов Донбасса, которые обладают отличной реакцией и фундаментальной подготовкой. Помимо блестящего образования наши специалисты имеют значительный опыт работы с клиентами, обвиняемыми в реализации незаконной деятельности, то есть, без лицензии, если она предусмотрена законодательством.

Мы поможем защитить ваши права, но при условии, если вы будете с нами честны.

Независимые адвокаты ЮК «КАД» дорожат репутацией, над которой работали долгое время. По понятным причинам мы оказываем сопровождение и консультирование на 1 и 2 ч. 184 Статьи максимально ответственно и качественно!

Не упустите возможность получить квалифицированную поддержку от специалистов, которые ознакомлены со всеми нюансами решения уголовного конфликта.

Популярное:

  • Аттестация юрист беларусь Новые правила в сфере юруслуг и многое другое. 1. Новые Правила осуществления деятельности по оказанию юридических услуг, утвержденные постановлением Министерства юстиции Республики Беларусь от 22.01.2016 № 12 (далее – Правила № 12), принятые взамен утративших силу с 01.03.2016 Правил с […]
  • Статья 14 часть 1 коап рф Глава 14. Административные правонарушения в области предпринимательской деятельности и деятельности саморегулируемых организаций (ст.ст. 14.1 - 14.64) Информация об изменениях: Федеральным законом от 7 июня 2013 г. N 113-ФЗ наименование главы 14 настоящего Кодекса изложено в новой […]
  • Как выписать счет физическому лицу Счет для физ. Лиц Я ИП на УСН 6%, могу ли я выписывать счет в адрес физ. лиц для оплаты услуг через банк и не прибегать к помощи ККТ и бланков БСО? Ответы юристов (4) Андрей, добрый день. Я ИП на УСН 6%, могу ли я выписывать счет в адрес физ. лиц для оплаты услуг через банк и не […]
  • Заявление о праве на наследство образец в суд Заявление о вступлении в наследство (образец) Заявление о вступлении в наследство – это документ, выражающий намерение наследника вступить в наследственные права. Куда подается заявление? Заявление должно быть подано в нотариальную контору: либо ту, в которой было составлено завещание, […]
  • Имущественный вычет за долю ребенка Имущественный вычет за ребенка Добрый день. В 2007 использовал право на имущественный вычет полностью. В 2014 купил и оформил на несовершеннолетнего ребенка еще квартиру (100% доли). В налоговой отказывают в имущественном вычете за ребенка, ссылаясь на то, что на момент совершеннолетия […]
  • П4 ст13 федерального закона о полиции Запросы из полиции: как грамотно выкрутиться Прим.: данная статья была опубликована в журнале "Бухгалтерия" 23.02.2012 г. Произошли важные изменения в законодательстве. Актуальный материал от 11.10.2017 года можно скачать тут . В соответствии с ч. 4 ст. 13 Закона от 07.02.2011 N […]